^{Військовий історик Михайло Жирохов розповів, чому Росія програє в тактиці ведення війни, як довго триватиме нова фаза, чому західні партнери України вже не проти, щоб українська армія завдавала ударів РФ на її території та наскільки високі ризики ескалації з Придністров’я до 2 травня.}

–Конгрес США остаточно схвалив ленд-ліз для України. Чи відрізнятиметься ця допомога від тієї, яку США надавали союзникам антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни? 

Тоді ленд-ліз був не тільки для Радянського Союзу, але загалом для 14 або 15 країн. Це стало одним з факторів того, що Друга світова війна пішла так, як ми її бачимо. Тому що коли вводили ленд-ліз, у Великобританії вже фактично не було зброї, а німці, власне, готували висадку вже в Британії.

Якщо дивитись на досвід Другої світової, то ленд-ліз буде для нас дуже потужним поштовхом для перемоги. Американці вже заявили, що передаватимуть зразки озброєння з наявного складу тих частин американської армії, які нині знаходяться в Румунії та Польщі. Тож мова йде саме про важке озброєння, про переозброєння української армії на західні зразки.

–Особисто ви, радіючи новині, виклали в соцмережах ілюстрацію – військові літаки. За вашим прогнозом, США передадуть Україні за ленд-лізом винищувачі? 

Так, якщо ця війна протягнеться досить довго. Потрібно розуміти, що в Україні є підготовлені пілоти та техніки для радянських зразків. А для того, щоб перевчитися на літак західного виробництва, потрібен час. Це навіть не місяці, можна говорити про рік. Американці не дають зброю, поки немає підготовлених [військових, бойових] розрахунків. З самого початку вони говорили про підготовлені розрахунки та екіпажі. 

Тому нам і давали спочатку легку зброю, типу протитанкових ракетних комплексів, використовувати які людина може навчитись за лічені години.

–Але ж важку артилерію ми вже отримуємо.

Для того, щоб навчитись використовувати важку артилерію, також потрібен час. Але наші артилеристи вже мають таку підготовку, що зможуть перевчитись досить швидко.

Що зміниться після того, як Україна отримає зброю за програмою ленд-лізу?

Західна зброя для України зараз повинна змінити весь хід війни. Адже, як ми побачили, росіяни мають на озброєнні виключно старі радянські зразки, модернізовані тим чи іншим чином. Путін довойовує радянську зброю 80-90-х років, наприклад, більшість танків.

Міф про військову міць Росії вже зараз повністю розбитий. Я і більшість експертів вважаємо, що всі гроші, які вкладались в російську армію, були розграбовані. Росіяни демонстрували паради на 9 травня з купою техніки, солдатами в нових касках… А зараз світ побачив, що вони воюють на старій техніці, не мають забезпечення, а все, що вони роблять — це лише крилаті ракети та ракети авіаційного базування. Та річ у тім, що для Заходу, який має досконалу систему ППО, це зовсім не є проблемою. 

Новітньої техніки на озброєнні РФ дуже мало. Прекрасний приклад — ударні безпілотники, яких у РФ всього п’ять, тому вони їх використовують вкрай обережно. У нас їх були десятки тільки на початку війни.Росіяни чомусь вважали, що танки — це основа наступу, адже у них є величезна кількість техніки та піхоти / фото facebook.com/girohov

–Ви присвятили українським танкістам книгу “Сталевий кулак”. Поясність, чому Росія прорахувалась, коли зробила ставку на танковий наступ?

Росіяни чомусь вважали, що танки — це основа наступу, адже у них є величезна кількість техніки та піхоти (армія РФ – це 2 мільйони військовослужбовців). Мовляв, кидаємо 300 танків і прориваємось до Києва. Тобто вони думали, що, за стандартами Другої світової, вони підуть у наступ “ударним кулаком” – з танками попереду й піхотою позаду.

Проте, якщо у 2014 році українська армія фактично не мала західної протитанкової зброї, РФ ще могла ефективно використати танки. А зараз виявилось: якщо у українського піхотинця є якийсь західний гранатомет, він спокійно розстрілює той російський танк.

–Чи можна говорити про деградацію російської армії?

Так, можна говорити про деградацію російської армії навіть на рівні штабів та генералів, які не розвивались, а робили хибні висновки з локальних війн останніх років. Єдиний бойовий досвід, який у них фактично є — це війна в Сирії. Там бойові дії велись проти слабкого противника, в полігонних умовах. І саме цей досвід вони перенесли на війну з Україною. 

Крім того, їх оперативно-тактичне мистецтво в якийсь період закостеніло. Вони не розвивались і не побачили технологічного прориву. Адже зараз свою роль починає грати і безпілотна авіація, й інші види озброєнь.

Тому, з військової точки зору, напад на Україну 24 лютого тими силами, якими РФ його здійснювала, був безглуздий. Двісті тисяч осіб на семи оперативних напрямках — це просто “розмазати” тонким шаром. Проте політичні цілі були поставлені попереду військових.

Те, що російським військом керують політики – радянський спадок. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу навіть не служив у армії. 

–Зараз можна побачити багато прогнозів щодо активної фази війни. Скільки, на вашу думку, вона може тривати?

З військової точки зору лише в травні почнеться літня кампанія. Вона буде тривати, мінімум, до осені. Це очевидно з темпів, якими росіяни наступають: наступ є дуже млявим. Проте нам, все-таки, не варто недооцінювати ворога.

–Якщо ще місяць тому наші західні партнери ясно давали зрозуміти, що Україна має захищатись лише на своїй території, то тепер США та Великобританія вже прямо заявляють, що завдавати ударів по Росії для України не табу. Як ви оцінюєте таку зміну підходів?

З початку широкомасштабного російського вторгнення  Захід дуже побоювався, що удари по Росії будуть розглядатися нею як привід для використання ядерної зброї. А те, що західні лідери змінили риторику в один момент… Можна припустити, що вони або отримали відомості про реальний стан російської ядерної зброї, або американці надали якийсь план дій у випадку ядерної загрози. Що саме сталося, ми не знаємо. Але саме з цього моменту питання зі надання Україні потрібної зброї почало вирішуватись.

–Останнім часом в прикордонних з Україною областях РФ горять військові склади та нафтобази. Ми до цього причетні?

Міноборони України сьогодні фактично перейняло ізраїльський досвід, коли Міноборони Ізраїлю не коментує будь-які операції ізраїльської армії за кордоном. 

Завдавання ударів по російській території призведе там до внутрішньої катастрофи. Адже двадцять років в російську армію вкладалися чималі гроші – це ж “друга армія світу”. А виявилось, що Україна, навіть не член НАТО, може пробити російське ППО.

–Тим не менш нещодавно в Кремлі заявили про намір націлити ракети на “центри прийняття рішень”. 28 квітня Росія дійсно завдала ракетних ударів по Києву, причому в той час, коли в українській столиці перебував генеральний секретар ООН. Як це розцінювати?

Я вважаю, що удари не наносяться день в день. Вони плануються росіянами заздалегідь. У РФ, ймовірно, існує таблиця планових цілей. Те, що на момент прильоту, в Києві перебував представник ООН, може бути збігом.

З іншого боку, цілком ймовірно, що цей обстріл міг бути й політичним рішенням. Але якби росіяни хотіли зробити щось справді показове, чому не обстріляли, наприклад, будівлю Міністерства оборони?Проте, якщо у 2014 році українська армія фактично не мала західної протитанкової зброї, РФ ще могла ефективно використати танки / фото REUTERS

–Росія дуже полюбляє символізм, прив’язку до якихось дат. Наскільки ймовірно, що окупанти спробують висадити десант в західній частині Одеси до 2 травня? Останнім часом на цьому напрямку дуже “гаряче”: посилилися обстріли, двічі ракети прилітали у міст в Затоці, відбулися провокації в Придністров’ї…

Морський десант в Одесі я виключаю повністю. З чотирьох російських десантних кораблів один був затоплений у Бердянську. Ще один отримав такі пошкодження, які не дозволяють його використовувати. Тими кораблями, які залишились, можна висадити, максимум, тисячу людей, які будуть притиснуті до берега. Тобто вони будуть знищені українською армією за дуже короткий час.

Стосовно Придністров’я, вся армія РФ в ПМР – дві тисячі військових. Ще п’ятнадцять тисяч – придністровська армія. Однак озброєння, яке у них є – легке піхотне та танки. Останні можна порахувати на пальцях. І, думаю, перекинути туди зброю росіянам не вдасться. Причому, вони це чудово розуміють. Якщо Росія спробує перекинути сили на територію Придністров’я, втрати будуть 50-60%. Зважаючи, що після першого етапу широкомасштабного наступу в Україну втрати десантно-повітряних військ РФ колосальні, вони можуть навіть не знайти необхідної кількості десантників.