Політолог і публіцист Андрій Піонтковський розповів в інтерв’ю УНІАН про те, чому атака на Кремль є дуже символічною, про ситуацію з підтримкою України в США і зміну позиції Республіканської партії, чи дадуть Україні F-16 і чому наша країна де-факто вже є членом НАТО.
Почнемо з “вибухової” новини останніх днів – атака безпілотників на Кремль. Версій події дуже багато: і початок гібридного контрнаступу, і робота партизанів, і спецоперація ФСБ. На якій версії зупиняєтеся ви?
Тут мова йде не про одиночну подію. В останні дні маса атак безпілотників, можливо диверсійних груп, по всій території Росії. Ці події не випадкові. У сукупності – це якась розминка перед весняним наступом української армії.
Пожежа на даху Кремля, звичайно, дуже символічна. Я б говорив, що це не резиденція Путіна – це резиденція російських царів, генеральних секретарів, президентів. Це більше ніж Путін. Тим більше, усі прекрасно розуміли, хто б не стояв за цією акцією, що ніякого Путіна о 2 годині ночі там немає.
Що стосується безпосередньо удару по Кремлю двох безпілотників, які вразили найсакральнішу точку російської столиці, із перерахованих вами версій перш за все я відкидаю провокацію ФСБ, хоча вони здатні на все, що завгодно. ФСБ це могла зробити для того, щоб пробудити народну лють, збільшити кількість ентузіастів війни. Але ціна – колосальна ганьба для російських збройних сил.
Іншу гіпотезу я б серйозно розглядав. Російська влада, розуміючи, що зіткнеться з серйозними невдачами під час контрнаступу України, планує “жестом доброї волі” відвернути увагу якоюсь техногенною катастрофою в РФ. Підірвати, наприклад, де-небудь атомну електростанцію в центрі Росії, потім сказати, мовляв, “зараз нам не до війни, треба рятувати людство, ми виводимо всі війська, ось світова спільнота нехай змусить українців припинити війну”.Друге міркування, яке мені спадає на думку: все-таки відстань у 600 км для безпілотника – це серйозно. Я готовий допустити, що безпілотники стартували десь на території Росії. Але зараз усі ці міркування не мають ніякого сенсу. Важливо те, що завдано серйозного удару по престижу російської держави і збройних сил.
Після атаки на Кремль було тривожне попередження від “Гулагу.нет”. Вони, посилаючись на свої джерела говорили, що на авіабази в Енгельсі і Шайковці відправлені доручення готувати до вильотів ТУ-22М. Джерело допускало, що вперше може бути застосована ядерна зброя і два вироби вже нібито знаходилися безпосередньо на одному з аеродромів. Як ви це коментуєте?
Перша частина їхнього повідомлення викликала у мене довіру, якби не друга частина про дві атомні бомби, уже заготовлених в Енгельсі. Я не вірю цій інформації. Якщо підготовка до ядерної атаки дійсно була проведена, це було б негайно відомо Сполученим Штатам, і вони вже відреагували б на це.
Використання ядерної зброї категорично виключаю. Хоча б тому, що Путін прекрасно знає, що його просто негайно вб’ють у цьому випадку. Про це було сказано досить чітко ще в жовтні минулого року. Ось це й ставить під сумнів всю інформацію джерела “Гулагу.нет”.
Я протягом цілого року повторюю, що всі загрози ядерної атаки – це шантаж Путіна.
До речі, зверніть увагу, що в останні дні до цих подій навколо Кремля ядерні погрози зникли з лексикону Дмитра Медведєва. Йому пояснили, що цього не треба робити. Кремль готується до невдачі під час весняного наступу і сподівається зберегти якусь почесну нічию, рівновагу на якійсь лінії зіткнення сторін. І тоді російській пропаганді буде важко пояснити, чому ж РФ не відповіла ядерним ударом. Тобто цей ядерний шантаж Медведєва спрацює проти них.
Добре, якщо ви кажете, що вже пропагандисти починають готувати росіян до виведення військ, до зупинки війни, чи можливе це виведення військ до початку українського контрнаступу?
Ось цього їм би відчайдушно хотілося. Ви звернули увагу, яка розгорнулася діяльність усіх так званих світових лідерів, починаючи з Папи Римського Франциска, Ілони Маски, Білли Гейтси, китайці – хто тільки цим не займається, щоб запобігти контрнаступу.
Більш того, є така злочинна організація “Валдайський клуб”, створена російськими спецслужбами для вербування та координації роботи найбільших агентів на Заході, наприклад Дмитро Саймс, Томас Грем. У мене є точна інформація, що ця організація створила російсько-американську робочу групу з планом миру в Україні.
Російську сторону очолює відомий кремлівський пропагандист і політолог Дмитро Суслов. А американську – агент впливу, але я вважаю справжнісінький агент Москви, Семюел Шарап, старший науковий співробітник RAND Corporation. Він опублікував добре відому в Україні два місяці тому статтю “Як уникнути довгої війни в Україні?”. Зі стандартними тезами: нібито “симпатизуємо Україні, розуміємо, що Україна зазнала агресії, але ви ж розумієте, вони ніколи не переможуть росіян. Тому давайте будемо не накачувати зброєю, а порадимо знайти серйозну і мирну угоду”. Ось ця стаття закладена в основу того документа, який зараз готує російсько-американська група.
Серйозність цим зусиллям додає те, що Шарап дуже добре знайомий з не найбільшим нашим доброзичливцем у адміністрації Байдена – радником президента з національної безпеки Джейком Салліваном. Ми знаємо формулу Саллівана: мета американців – не-поразка України. Він протиставляє її формулі Байдена і держсекретаря Ентоні Блінкена, які говорять про перемогу України.
Ця лукава формула “не-поразки” і означає якусь почесну нічию, нові лінії перетину і таке заморожування конфлікту, яке допоможе Путіну врятувати владу. Кремль цю лінію розробляє, і я не знаю, як він вирішить. Зараз у Кремлі йде протиріччя між, з одного боку, групою на заморожування конфлікту і утримування Путіна при владі, а з іншого – кремлівськими яструбами, які вимагають негайних ударів.
Але я повинен сказати, що підґрунтя в Америці для нав’язування Україні таких мирних угод несприятливе зараз. Є різке посилення позицій по відношенню до Росії у Республіканської партії.
Адже відома діяльність Дональда Трампа, стовідсоткового друга Путіна, який повторює, що Байден, підтримуючи Україну, веде світ до ядерної війни, а він за 24 години закінчить війну, домовившись з Путіним, віддавши йому половину України. Республіканська партія відкинула цю позицію. Ми всі бачили скандал з російським пропагандоном, який нещодавно звернувся до спікера Палати представників Кевіна Маккарті, мовляв “ми знаємо, що ви проти допомоги”. Маккарті його просто відшмагав: “Я повністю підтримую Україну в цьому конфлікті. Ми вимагаємо виведення. Ваші війська повинні забиратися геть із України. Ви вбиваєте людей, ви військові злочинці.”
Ця нова позиція Республіканської партії дуже чітка. Вони обрали своєю стратегією у виборчій кампанії атакувати Байдена за недостатню підтримку України. І це різко посилило позиції наших прихильників всередині адміністрації президента – того ж Блінкена і глави Пентагону Ллойда Остіна.
Тому всі ці плани Москви на почесну нічию приречені на невдачу.
А якщо говорити про республіканців, там ще й конгресмен від цієї партії заявив, що Росію слід визнати країною-терористом. А якщо згадати про те, що Америка ініціювала прийняття партнерами G7 нових драконівських санкцій по відношенню до Російської Федерації. Загалом, складається враження, що у Вашингтоні вирішили “множити на нуль” Росію.
Ні, але там маленька революція сталася. А якщо додати до цього звільнення з Fox News трампівського і путінського пропагандиста Такера Карлсона. А якщо додати зміну на 180 градусів позиції найпопулярнішого республіканського кандидата, губернатора Флориди Рона Десантіса, який місяць тому кинув невдалу заяву про якийсь прикордонний конфлікт Росії і України, який не загрожує національним інтересам США. Зараз він від цієї заяви відмовляється.
Ця жорстка позиція Республіканської партії дуже серйозно змінює розклад всередині Вашингтона. Склався двопартійний консенсус під тезою “з Путіним треба кінчати”.
А чому тоді не відбувається революційних змін у питаннях постачання Україні тих же F-16. Ось виходить Блінкен і каже, що мовляв так, ми чекаємо на контрнаступ, він дуже важливий, усе залежить від того, які сюрпризи українці приготують на полі бою. Але водночас президент Зеленський у Фінляндії каже, що від результатів контрнаступу залежатиме, чи дадуть нам F-16, тобто вже після контрнаступу.
Зеленський останнім часом справедливо виступає вже з явними докорами по відношенню до Сполучених Штатів. Але це природний процес, ми спостерігаємо його більше року. Іде боротьба двох концепцій всередині адміністрації Байдена – це концепція перемоги України і концепція так званої поразки.
Наші друзі постійно попереджають. Спочатку заявляли, що ні в якому разі не можна давати гаубиці, не можна Javelin, не можна HIMARS, не можна Patriot, не можна Abrams, не можна F-16. Кожного разу, урешті-решт, все дають. Але потрібен час, це результат боротьби. Я впевнений, що нові відносини сил, що складаються, тиск республіканців, прискорять передачу F-16.
Більше того нагадаю, що десятки українських льотчиків тренуються на цих літаках у чотирьох країнах НАТО – США, Британії, Польщі, Франції. Я впевнений, що, коли почнуться вирішальні дні битви, ці льотчики напевно з’являться за штурвалами в небі України.
Схоже, деякі процеси все-таки зсуваються з мертвої точки. У Британії збираються створювати фонд для закупівлі ATACMS на 300 км. ходять чутки про передачу крилатих ракет великої дальності Storm Shadow…
Що стосується Британії, там нічого не треба зрушувати ні з якої точки. Згадайте виступ Ріші Сунака ще на Мюнхенській конференції безпеки, коли Британія дала перші танки, і він обіцяв першим дати ракети і літаки.
Також давайте не забувати, що план весняного наступу розроблявся спільно з Пентагоном. Були два місяці так звані штабні навчання в Європі за участю вищих військових керівників України і США. На завершальному етапі брали участь Марк Міллі і Валерій Залужний.
Це не штабні ігри були, а розробка спільної операції. І ключова ідея цієї операції – знищення Кримського моста, замикання російського угруповання в Криму у своєрідний котел і знищення далекобійними ударами всіх військових об’єктів на території Криму.
Наш великий друг генерал Бен Годжес скільки разів показував карту, до куди дістають удари тих же “Хаймарсів”. Буквально в останні місяці були передані нові ракети GLSDB, що збільшують дальність дії HIMARS більш ніж удвічі, до 160 км. І ми бачимо на цій карті, що майже вся територія Криму покривається, крім найпівденнішої частини. І для цього потрібні ATACMS, або Storm Shadow, неважливо. Я практично впевнений, що ці ракети зараз знаходяться в розпорядженні української армії. Тому, що не можна реалізовувати спільно розроблену операцію без можливості завдавати удари по всіх цілях у Криму.
Питання номер один, яке обговорював Зеленський у Фінляндії – це озброєння для контрнаступу. І друге, не менш важливе питання, – це переговори напередодні Вільнюського саміту НАТО. Які надії ви покладаєте на цей саміт, що Україна може в результаті отримати?
Мені здається, принципово це питання вирішене. Генсек альянсу Єнс Столтенберг був досить відвертий під час візиту до Києва. Фактично він сказав, що Україна стане де-юре членом НАТО на наступний день після перемоги. Сьогодні Україна – де-факто член НАТО.
НАТО було створено 75 років тому для відбиття агресії східних орд на Західну Європу. За ці 75 років єдиний, хто виконує цю функцію – українська армія. І це в Європі прекрасно розуміють.
Проблема членства України в НАТО за місяці війни набула зовсім іншого характеру. Якщо раніше це проблема була якогось жесту уваги до України, забезпечення її безпеки, то зараз усі розуміють, що проблема розвернулася на 180 градусів. Членство України в НАТО після війни – єдина гарантія безпеки Європи і всього заходу. І Україну приймуть не тому, що нарешті вирішать забезпечити її безпеку, а тому, що без української переможної армії неможлива ніяка безпека Європи в майбутньому. Тож я б найменше хвилювався з цього питання зараз.
Зараз питання ключове – чи буде під час цього весняного контрнаступу знищення Кримського мосту. Це прирікає на евакуацію всі збройні сили Росії в Криму. А це вже такий тригер, який викличе кардинальні політичні зміни всередині путінського бункера.
Як вам здається, ще встигне виправдатися прогноз глави ГУР Кирила Буданова, який в останньому інтерв’ю сказав, що не буде оновлювати свій прогноз щодо руйнування Кримського моста і звільнення півострова, мовляв до кінця весни ще час є.
До 31 травня… До речі, ви знаєте, дуже вдало було б завершити війну перемогою 31 травня, це ж колосальної важливості історична дата. Рівно 800 років тому, 31 травня 1223 року відбулася Битва на Калці, трагічна дата, за якою послідувала орда і ординське ярмо, яке в тих чи інших формах для України триває 800 років. І покінчити з цим ярмом орди саме 31 травня 2023 року, в річницю цієї битви, було б дуже знаменно й символічно.
Ми почали нашу розмову з того, що вступаємо в низку дуже символічних подій. І атака безпілотників на Кремль… Вона не мала ніякого військового значення, ніякого Путіна там не було, у крайньому випадку, пошкодило б дах. Але символічне значення її величезне.
У Криму зростає кількість “бавовни”. У самій Росії дуже багато “хлопків” стало. Настільки багато зараз подій, що таке відчуття, ніби щось назріває, пружина стискається. Зрозуміло, що це не контрнаступ, але це вже остання стадія підготовки?
Я дуже уважно стежу за такими настроями у Вашингтоні і в Москві. Психологічна перемога вже здобута, це видно з тієї ж поведінки пропагандонів.
І давайте поглянемо на всю цю боротьбу ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина з генштабом РФ, звинувачення в зраді… Та не тільки Пригожин.
У Росії створено більше 40 ПВК, в одному “Газпромі” їх тільки три. І це небувале явище у світовій військовій історії. ПВК не потрібні для війни з Україною, вони тільки заважають головному принципу військової теорії – єдиноначальності.
ПВК створюються для мафіозної війни після поразки. Тому що після відходу Путіна обрушиться вся система власності в Росії. Адже приватної власності там немає, це мафіозна власність: якісь домовленості, “поняття”, які в підсумку зводяться на Адміністрацію президента. З падінням адміністрації вся ця власність стає нічийною. Ці 40 ПВК, і перш за все пригожинські, вишикувалися на низькому старті в боротьбі за цю величезну власність.
Не випадково в своїх відеозверненнях Пригожин не тільки називає зрадниками Шойгу і Герасимова, але направляє натовп на Рубльовку (елітний район біля Москви, – УНІАН), мовляв там основні вороги, зрадники, які пограбували Росію. “Грабуй награбоване” – ось цим зараз зайнята так звана російська еліта. І з такими настроями їм важко буде ефективно чинити опір українському наступу.
Такі настрої і в Кадирова. Він же теж хоче збільшити на 20 тисяч свою приватну військову армію.
Він, до речі, практично повністю відповз до Чечні. У Кадирова інше завдання – відстояти Чечню від російських силовиків, які після падіння Путіна захочуть негайно його вбити. Йому взагалі потрібно дві армії – одна захищатися від московських силовиків й інша – від маси людей, які ненавидять його всередині Чечні.
Усі ці “героїчні” керівники ПВК вирішують свої особисті завдання, що завгодно, а не побудову “русского міра”.
Схоже, що йде підготовка до розвалу Росії, про який ви говорили одним із перших. Але раніше ми говорили про те, що розвал Росії неминучий після поразки РФ в Україні. А чи не здається вам зараз, що він вже можливий і до поразки?
Я звернув би увагу, що, коли говоримо про розвал Росії, більшість авторів зосереджуються на проблемі соціально-етнічного розвалу. Ці процеси, звичайно, неминучі. Але набагато важливіше для них зараз – розвал внутрішньої Росії, російського суспільства. Це абсолютно атомізоване суспільство.
Громадянська війна в Росії неможлива, оскільки вона має на увазі наявність громадян. Ця війна буде мафіозна. Ось чим займаються зараз Пригожин і інші. Ось цей розвал всередині самого російського суспільства набагато страшніший для країни, ніж відділення Бурятії або Хакасії. Але цих два процеси будуть прискорювати один одного.