Усі ми природно радіємо вчорашньому рішенню Палати представників схвалити більш як 60-мільярдний пакет допомоги Україні. Без зброї, яку ми досі продукуємо у мізерній кількості, воювати практично неможливо. Тому щира дяка американським законодавцям, які нарешті вирішили кинути нам рятівне коло. Як кажуть наші англомовні союзники, better later than never…
Але тільки зброї замало не лише для перемоги – її мало навіть, щоби просто вистояти. Тільки два приклади. Навесні 2022 кількість озброєнь у нас і рф відрізнялась на порядок, по деяких – на порядки, але ми не просто вистояли, а й відкинули росіян за поребрик з Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Сумщини та Харківщини.
Так саме трапилось з американцями в Афганістані. Порівнювати військово-технічний потенціал США та талібів – все одно, що порівнювати сільській спів та оперу, але Афганістан наразі контролюють таліби на не американські військовики…
Аби успішно воювати, потрібна не лише зброя, а насамперед люди та воля до перемоги. Схоже, ці дві складові ми суттєво розтринькали за два плюс роки війни.
Я не знаю жодного підрозділу, в якому був би повний комплект військовослужбовців. Я не знаю жодного міністерства, яке б працювало 7/24 чи бодай 6/12. Я давно не бачу черг охочих боронити батьківщину (для порівняння: в серпні 1944 року очільник гітлерюгенда Артур Аксман закликав добровольно вступати у ряди вермахта німецьких юнаків 1928 року народження – тобто тих, кому в 1944 мало виповнитися 16 років – і впродовж 6 тижнів 70% представників цієї вікової групи подали заяви про зарахування до війська).
Проте я щодня бачу у тилу нормальне життя: повні крамниці та ресторани, багато нових недешевих автівок на дорогах, автомобільні короки в столиці – і безперешкодний туризм для обраних представників чоловічої статі закордон. Також бачу непоодинокі випадки переслідування героїчних воїнів з явно політичних мотивів. Бачу розгул інкасації бізнесу правоохоронцями. Бачу, що пересічний суддя чи митник забезпечені та живуть набагато краще за тих, хто щодня ризикує життям. Бачу забюрократизованість та неефективність державної машини. І майже тотальну втому від війни…
Допоки оборона вітчизни залишатиметься в Україні податком на бідність та порядність або засобом заробітчанства, жодна американська зброя не допоможе нам звільнити нашу землю від орків. Демобілізовані нації ніколи ще не вигравали війни…
Тому попереду на нас чекають непрості часи.
Гуртуймося! Мобілізуймося! Солідаризуймося!
Тоді – переможемо! Источник: https://censor.net/ru/b3485588