В останні роки Україна наша, немов богатир билинний, з тривогою дивиться на фронтир прикордонний. І не дарма дивиться богатир. Не дарма турбується. Спочатку налетів зі Сходу проклятий Ординський «уханець». Пройшовся смертями та хворобами по землі українській. Потім тривожно загриміло на Заході. Жахливий пес-лицар рогатою «дельтою» обрушився на Батьківщину нашу із західного боку. Не встигли відбитися-відмахатися від «дельти», а вже з півдня з чорних прерійафриканських пре нове диво-юдо – «Омікрон»! Зовсім здолали грипозні чудовиська мати-Україну.
А що ж князь Київський Володимир Зеле…, тьху, Червоне Сонечко? А нічого. Мед-пиво п’є, білий дурман нюхає, на народ зовсім забив. Хоча ні. Чому забив? Навпаки. Пам’ятає він про потреби народу. Свого народу. Не українського. Бо про український народ, дбати нікому. До речі, про турботу.
Вирішила тут влада Українська про народ подбати. Закупили щеплення люті ті, що вже прозиваються. Так-так, ті самі, що тромби викликають, ті самі від яких не тільки європейці, а й країни «Африканського союзу» відмовилися. Мабуть бояри князя Київського Володимира Зеле…, тьху, Красне Сонечко думають, що в українського люду організм по-іншому влаштований і тромбів в українців не буває. Тут вже мимоволі задумаєшся, а хто більше ворог Батьківщині нашої, той, що в Кремлі сидить і злісні плани думає? Або той, що в Києві мед-пиво п’є, та іншими непотребствами балується?
До речі про ворога східного, що в Кремлі сидить і плани злісні думає. Надумав він тут вакцину нову, які піддані його злісні «супутником» прозвали. І хоч трісни ти, хоч лопни, але немає від неї тромбів. Забув їх ворог у Кремлі сидячий у вакцину запхати.
Тут би князю Київському Володимиру Зеле…, тьху, червоно сонечку стрепенутися, обернутися, вдаритися об землю, та роздобути ту вакцину, що ворог Східний так грамотно придумав. Надiслати до ворога ССО та ГУР, викрасти та ті вакцини пустити на благо народу українського. Згадати б заповіти дідів-прадідів, що в роки війни Великої по лісах ходили, та з нацистами, та з комісарами билися. Не було у них автоматів своїх українських, обходилися «шмайсерами» німецькими, та ППШ чекістськими. Не думали вони про те, що не «патріотично», зброю ворожу використовуючи. Думали про благо земляків своїх. Щоб землю рідну від ворога зберегти. Німецькою чи зброєю, радянською чи – без різниці.
Але немає часу у князя Київського Володимира Зеле…, тьху, Червоне Сонечко про народ подумати. Всі думки про скарбницю своєї особистої, та про порошку дурманному. А може, пора богатирю билинному погляд свій тривожний від рубежів-фронтирів відвернути? Та поглянути уважно на Київ-Град, та піти на площу майданну, та взяти князя Київського Володимира Зеле…, тьху, Червоне Сонечко за ніс його довгий, зазирнути в очі сумні та задати питання ласкавий. Щоб князь Київський не відкрутився. А відповів на питання ласкавий, питання наполегливий.
Що думаєте люди православні? Настав той час великий, час довгоочікуваний? Чи й далі народу українському пихкати, та мовчати в ганчірочку? А?