Угорщина, а точніше діючий режим Віктора Орбана, здавна є генератором проблем для України, викликаючи роздратування і у Києві, і у Брюсселі, але зараз ситуація стала геть неприйнятною.
“Європейська правда” вже розповідала про те, що в останні місяці стратегія угорського уряду щодо України змінилася. Якщо у минулі роки Орбан використовував українські питання для “торгівлі” всередині ЄС, намагаючись обміняти угорський голос за підтримку на фінансові або інші бонуси – то тепер він перейшов до твердого, непохитного вето.
Блокування вступу України до ЄС та перетворення її на “ворога угорської держави” стало головним елементом виборчої кампанії Орбана, яка вже фактично розпочалася (детальніше про це ми розповідали у статті “Український план Орбана“).
Угорське вето вже зірвало плани щодо початку вступних переговорів, і якщо цю проблему не вирішити – Орбан може блокувати Україну, доки лишається при владі.
9 травня у Львові відбулася непересічна подія: тут зібралися міністри закордонних справ та топдипломати 35 іноземних держав, у тому числі майже усіх держав ЄС, щоб дати старт створенню спецтрибуналу для Путіна.
Але крім того, очільниця європейської дипломатії Кая Каллас зробила заяви і щодо інших українських тем.
Євросоюз готується до того, що Угорщина і надалі блокуватиме рух України до вступу в ЄС, і розробляє план для обходу угорського вето. “Ми вже працюємо над “планом Б”, але я не буду його розкривати. Ми ще в процесі”, – заявила вона.
Ця заява суперечить офіційній позиції Брюсселя та низки європейських столиць, де наполягають: у питанні розширення Євросоюзу діє принцип одностайності і тут немає простору для поступок. Навіть у розмовах не під запис європейські дипломати кажуть, що це – непорушна вимога.
“Не існує і не може існувати жодного “плану Б” для обходу одностайності. У перемовинах про вступ до Європейського Союзу, згідно з угодами ЄС, є чітка й однозначна вимога підтримки усіма 27 державами ЄС усіх ключових кроків у цьому процесі”, – жорстко заявив дипломат однієї з ключових держав Євросоюзу.
“Можуть відбуватися якісь технічні процеси чи дискусії, але з правової точки зору це нічого не означає”, – додав представник іншої європейської держави.
“У Брюсселі чітко розуміють, що кінцеве рішення прийматиме Будапешт, і ніяк інакше”, – наголосив він.
Але річ у тому, що ці тези можуть бути коректними одночасно.
В Єврокомісії дійсно бачать варіант обходу Угорщини – але вважають, що це можна зробити так, щоб не підірвати повноваження держав-членів.
Станом на 9 травня, коли Каллас уперше визнала існування “плану Б”, його закриті обговорення у Брюсселі тривали щонайменше кілька тижнів; “ЄП” вперше почула про такі обговорення у квітні. Причому Україна спершу відкинула цю ідею, котра, як стверджують два джерела “ЄвроПравди”, народилася у профільному директораті Єврокомісії з питань розширення. Згодом європейці доопрацювали свою пропозицію і вона стала більш прийнятною, але досі не підтверджена українською стороною та країнами-членами.
Утім, його загальні обриси вже зрозумілі.
Ідея полягає в тому, щоб ЄС максимально використав гнучкість, яку дає право ЄС, і проводив без згоди Угорщини усі технічні та юридичні кроки, де це можливо. А там, де вимога щодо одностайності прописана у законодавстві – 26 держав-членів Євросоюзу будуть проводити “паралельні переговори” з Україною, які будуть за можливості синхронізовані з молдовськими – щоби зберегти враження, ніби пакетне об’єднання цих держав зберігається.
Так, “паралельний трек” з Україною не матиме юридичної ваги.
Але політична вагомість – зовсім не нульова.
14 травня уряд України затвердив три “дорожні карти” – щодо сфери верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій, після чого віцепрем’єрка з євроінтеграції Ольга Стефанішина оголосила, що Україна “завершила внутрішні процедури для відкриття першого кластера на переговорах з ЄС”. І дійсно, два перших документи є критеріями для відкриття першого кластера, тобто для початку вступних переговорів з Україною – про це йдеться у затвердженій торік Євросоюзом рамці переговорів (п. 41).
Однак – хоча уряд не підкреслював цього публічно – за правилами ЄС Україна поки що не мала схвалювати ці документи, бо це суперечить процедурі розширення. Адже для затвердження дорожніх карт Київ мав отримати від Ради ЄС письмове запрошення до розробки із встановленими у цьому документі критеріями (така процедура прописана для усіх кандидатів, ось приклад Сербії).
Але Угорщина вже кілька місяців блокує затвердження цього запрошення.
Тож Київ погодив з Брюсселем: раз ми не можемо подолати угорське вето – вдаємо, що його немає.
Отже, з Брюсселя до Києва – в обхід звичних процедур – передали необхідні параметри дорожніх карт, і за тиждень Україна їх затвердила.
Щоби посилити нашу позицію, точно такий крок у той самий день зробила Молдова: 14 травня там теж схвалили дорожні карти, не чекаючи на офіційне запрошення від Ради ЄС (хоча Кишинів міг би його отримати, щодо них угорського вето немає).
Понад те, головуюча держава ЄС, тобто Польща, дала окремий сигнал про те, що вважає це “порушення” нормальним. Того ж 14 травня – символічно – до Києва прибув польський міністр у справах ЄС Адам Шлапка, який публічно підтвердив, що “Україна технічно готова відкрити перший кластер”, і єдиною перепоною лишається угорське вето.
А у минулий четвер, 15 травня, українське МЗС пішло на наступне відхилення від процедур, які ЄС застосовував для інших держав-кандидатів: за дорученням уряду Київ передав у Брюссель та Варшаву затверджені дорожні карти (і разом з ними додатковий документ, якого раніше вимагали угорці – 48-сторінковий план захисту національних меншин). За інформацією “ЄП”, одночасно свої карти туди передали і молдовани.
І цей процес зможе пройти ще кілька стадій, які Орбан не зможе заблокувати, бо його протести просто не братимуть до уваги – наприклад, очікується, що тепер на запит польського головування Єврокомісія готуватиме звіт з оцінкою українських дорожніх карт (Opening Benchmark Assessment Report, OBAR). Цей крок мав би також отримати схвалення Ради ЄС і згоду Угорщини.
Однак все це – технічні, підготовчі стадії.
Навіть у разі заміни режиму Орбана в Угорщині на демократичну владу суперечка щодо меншин нікуди не подінеться. Навіть якщо ми (не без підстав) вважаємо претензії Будапешта штучними – але угорське суспільство, а отже, і будь-який наступний угорський уряд – буде і надалі вимагати їх вирішення.
Тож українська влада і суспільство мають усвідомлювати, що шлях до членства в ЄС лежить через пошук компромісу також у цьому питання. Тут “плану Б” не існує.
Головне – мати у Будапешті владу, яка зацікавлена вести діалог, а не просто блокувати рух України до ЄС через політичні амбіції угорського прем’єра та для задоволення його російського партнера – як, на жаль, це відбувається зараз.