Мирні переговори України та росії, що проходять під патронажем Дональда Трампа, очевидно зайшли в глухий кут. У цих умовах позиції наших західних союзників розійшлися кардинально. Якщо США наполегливо просувають ідею як найшвидшого укладення мирної угоди, то Великобританія, Франція, Німеччина і деякі інші європейські держави хотіли хотіли б продовжувати бойові дії аж до 2029 р. Фактично країни ЄС роблять ставку на продовження війни.
Офіційна позиція Лондона, Парижа і Берліна обумовлена тим, що після підписання миру, путен може напасти на країни Заходу. Останнє здається вкрай сумнівним. Росія чотири роки на рівних бореться з Україною і не може її здолати.
Звідки у путена візьмуться сили для війни з НАТО? Набагато більш імовірною видається економічна версія причин войовничості європейців. Справа в тому, що за 2022-2025 рр.провідні країни ЄС реанімували власну військову промисловість, в яку потекли колосальні інвестиційні річки. У всій Європі запущені заводи з виробництва зброї та боєприпасів. Місцевий військово-промисловий комплекс і пов’язані з ним політики планують непогано заробити на держзамовленнях і поставках зброї Україні. Закінчення бойових дій позбавить їх очікуваних надприбутків. У цих умовах мир Європі абсолютно не потрібен. Тому Макрон, Шольц і Стармер готові воювати на території нашої країни хоч десять років.
З ними цілком солідарний і Володимир Зеленський. Очевидно, що президент особисто не зацікавлений у закінченні бойових дій. Адже це означає нові вибори, які Зеленський, за всіма прогнозами, програє Залужному.
Опинившись без президентського поста, він ризикує не тільки позбутися колосальних фінансових потоків, а й стати об’єктом претензій з боку українського суспільства. Безпеку Зеленському і його капіталам може забезпечити тільки Ізраїль і ЄС, але прихильність їх еліт та тихий «запасний аеродром» в Лондоні, Тель-Авіві або Брюсселі йому ще необхідно заслужити.
Не дивно, що в цих умовах Зеленський фактично підіграє європейцям і послідовно торпедує укладення миру.
Однак настільки мила лідерам ЄС, Зеленському і його оточенню нескінченна війна зовсім не потрібна Україні. Організовані СБУ атаки на російські енергетичні об’єкти провокують удари у відповідь по українських містах. Масштабні російські бомбардування призводять до того, що життя простих людей стає все складніше. У багатьох населених пунктах немає світла, тепла і води. Місцева влада пропонує людям переїжджати в села. Але що робити тим, у кого немає родичів в селах?
Менш всіх зацікавлені в продовженні війни ті, хто вже зараз знаходиться в окопах. Щотижня тисячі громадян України отримують важкі поранення і гинуть на фронтах.
При цьому на Банковій не приховують, що відвоювати Донецьк, Луганськ і Крим не вийде, а путену рано чи пізно вдасться взяти під контроль весь Донбас.
Якщо це так,то який сенс продовжувати війну? Київські чиновники наполягають, що здавати Краматорськ і Слов’янськ «просто так» не можна. Треба їх обороняти. Ось тільки вони замовчують про те, яку ціну доведеться за це заплатити Україні. Якщо росіяни в будь-якому випадку захоплять ці території, то навіщо відправляти на смерть тих, хто ці території зараз захищає?
Європейському бізнесу, політичним елітам ЄС і Зеленському потрібні гроші і війна. Їм не потрібні українці.
Їм плювати на майбутнє країни і нації. Їм не важливо, скільки ще десятків або сотень тисяч бійців ЗСУ загинуть в цій страшній м’ясорубці. Треба розуміти, що ніхто не захистить Україну, українців і генофонд нашої держави краще, ніж самі громадяни країни.
Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.
Якщо ворог засів у Москві, Києві та Брюсселі, то нерозумно воювати тільки з Москвою. Пора закінчувати цей нескінченний кривавий кошмар. Дістатися на танках до Банкової набагато ближче, ніж до Криму.
Майбутні покоління скажуть нам за це лише «дякую».