Переговори США і Росії позбавляють Україну ролі учасника процесу. Теза «Про Україну без України» стала реальністю.
Трамп і Путін зустрінуться 15 серпня на Алясці. Президент США Дональд Трамп оголосив дату і місце майбутньої зустрічі з Путіним. Це буде перша особиста зустріч двох лідерів після повернення Трампа в Білий дім. США не визнають юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, який раніше видав ордер на арешт президента РФ.
Трамп на брифінгу з лідерами Вірменії та Азербайджану припустив, що для припинення вторгнення в Україну «відбудеться обмін територіями».
Після переговорів між Путіним і спецпосланцем США Віткоффом на тлі підготовки особистої зустрічі Путіна і Трампа на фронті україно-російської війни зростає нерозуміння і розчарування. У деяких частинах відкрито йдуть розмови про те, що нас здають.
Телефонні переговори Зеленського і Трампа пройшли у вкрай жорсткому ключі. З боку Вашингтона пролунав прямий сигнал: або компроміс з Москвою, або перегляд ставлення США до України. Найближчим часом Трамп передасть Києву спільні умови Білого дому і кремля, які Києву необхідно буде прийняти. А інакше…
А інакше США і ерефія нас задавлять.
І спроба Зеленського вибудувати «європейську альтернативу» США провалилася. Євросоюз не виносить всю тяжкість війни поодинці. Реальна дипломатія виходить на фінішну пряму, Україну виключають з прямих переговорів, і залишають їй роль виконавця умов, узгоджених між наддержавами.
Такий хід подій категорично не влаштовує Банкову. Зрозуміло, що на наступний день після підписання миру Зеленському і його банді прийде кінець. Патріоти підуть до Києва розбиратися зі зрадником, українцям стануть відомі всі жахливі злочини режиму, нестримні злодійство і корупція. Громадська думка на Заході вже зараз починає різко засуджувати Банкову.
В таких умовах Зеле треба всіма силами переконувати ЗСУ воювати далі. Війна стала для Зеермака єдиним способом утриматися при владі. А, може, взагалі залишитися в живих.
А тепер скажіть мені, хлопці, нам-то це навіщо?
Криму нам не бачити, як не бачити і кордонів 1991 року. Так за що ми воюємо, хлопці? Виходить, за те, щоб Зеермак далі залишався при владі і продовжував красти?
У них і так через щік давно вух не видно.
А як наші сім’ї? Діти, дружини, батьки та матері? Якщо ми буде далі продовжувати гинути, вони залишаться без годувальників, без грошей. Адже Банкова не платить родинам загиблих нічого.
НІЧОГО.
Після цієї війни залишаються на українській землі тільки безкраї кладовища та злиденні вдови та сироти.
Треба кидати зброю. Треба йти додому, щоб не множити їх і без того гігантське число.
Треба тверезіти, хлопці.
Згоден з усим написаним. Але не будемо робити завчасно висновків. Якщо коротко-прийде час і кожен отримає своє по заслузі. Може і ми в чомусь Бога прогнівили, але і росія получить своє, це питання часу. Навіть якщо і віддати їм пів України-це не принесе їм щастя, вони і надалі будуть хмурі, надуті, все чогось не їм не вистачатиме , і врешті-решт, буде як за Пушкіна про бабу з розбитим коритом. Єдине що погане в цій історії-це те, що гине громадянин України, от це біда.