Останнім часом надзвичайно загострилася обстановка в прифронтових районах і найближчих до лінії фронту районних центрах. У Дніпрі примусові мобілізації почастішали з кінця минулого року в геометричній прогресії.
Окремі повідомленння про факти вилову перехожих і навіть кур’єрів-доставників на вулицях змінюються інформацією про проведення масової планомірної кампанії з мобілізації, в якій по всій країні задіяно понад 80 тисяч осіб. Значна їх частина зосереджена в Дніпрі.
На загальному тлі виділяються два головних промислових району міста-Індустріальний і Новокодацький.
Тут проживає основне робоче населення міста і орудують два найбільш спритних воєнкома – Сергій Дейнега і Олександр Ніколенко. На тлі панічних чуток про можливість прориву російських військових до міста, що можливо підігріваються ззовні, ці начальники ТЦК посилили в своїх районах мобілізаційні заходи, з власної ініціативи намагаючись перевиконати послані зверху плани.
Дивно, як такі люди, як Олександр Ніколенко, начальник Новокодацького району, досі ще займають свої місця. Достеменно відомо ще з зими минулого року про те, що злочинне співтовариство з глави Адміністрації Денисенко, Николенко і волонтера Андрейченко на прізвисько «Хохол» налагодило схему «відмаза» ухильників.
Починали чиновники з 5000$ з людини. Потім апетити зросли до 7-12000$.
За завданням мера Філатова його опонентів забирають в ТЦК, відправляють на фронт. Повістки друкує міськрада і ТЦК їх розсилає.
Філатов зачищає Дніпро від неугодних.
Крім хабарів “волонтери” провертають схеми з гуманітаркою, екіпіровкою, технікою для фронту, фортифікаційними спорудами. Вимагання коштів у ФОПів координує колишній голова виконкому Коваленко. Прихильник Медведчука-Мураєва збирає гроші на «оборонні потреби». Функціонери заборонених партій осіли в Дніпровських ТЦК і штабах. Всі вони заробляють на війні значні суми.
Начальник ТЦК Індустріального району Сергій Дейнега обличчя відносно нове.
Тут як з грою в хорошого і поганого копа: він відіграє чесного воєнкома, але звичайним громадянам від цього ще важче. У його районі хапають всіх підряд і не відкупитися, не сховатися від цього неможливо, люди живуть в постійному страху. Співробітники центру комплектування використовують тут різні витончені виверти: роз’їжджають на машинах швидкої допомоги і меблевих фургонах, вискакуючи із засідки і нападаючи на перехожих, що зазівалися.
Скільки ще триватиме цей абсурд, коли люди змушені жити в страху з усіх боків, і перш за все з боку власних захисників – професійних військових, відповісти складно. Але очевидно, що такими темпами мобілізувати скоро буде вже просто нікого.