Крок, на який пішов президент Зеленський на початку великої війни, нині викликає бурхливі дискусії
Після нещодавнього візиту європейських лідерів та українського президента до Вашингтона господар Білого дому Дональд Трамп оголосив про підготовку зустрічі Володимира Зеленського з Путіним. Згодом Зеленський вкотре підтвердив свою готовність до контакту з російським диктатором. «Я одразу відреагував на двосторонню зустріч. Ми готові», – наголосив глава держави на закритій зустрічі із журналістами.
Водночас глава Міністерства закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що російська сторона буцімто теж готова до перемовин з Україною і, зокрема, до переговорів Зеленського з Путіним, але для російської сторони все ще є «камені спотикання». Один із таких, за словами Лаврова, – те, що український лідер «досі не скасував свій указ трирічної давності, яким прямо забороняється вести переговори» з президентом РФ. Йдеться про указ Зеленського № 679 від 30 вересня 2022 року, яким вводиться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «констатувати неможливість проведення переговорів з президентом Російської Федерації В. Путіним». Контроль за виконанням рішення покладено на секретаря РНБО.
Диявол криється в деталях, або в нашому випадку – у термінах. Окремі співрозмовники «Главкома» трактують рішення РНБО геть не так категорично, як Лавров. Дипломат і колишній народний депутат Роман Безсмертний вважає: «Констатувати неможливість», «заборонити», «утриматись», «зупинити» та інші мають різний зміст і правові наслідки. Констатувати неможливість означає визнати причини, створені кимось, що створило умови, які є нездоланними. Термін не забороняє, він лише вказує на необхідність усунення причин неможливості».
Ексзаступник глави Офісу президента, заступник міністра юстиції у 2014 році та колишній генеральний прокурор Руслан Рябошапка теж розглядає згаданий указ лише як констатацію відсутності на час його прийняття умов для проведення переговорів з Путіним.
«Констатувати неможливість» – це декларативна заява про факт (стан справ на певний момент), яка не створює юридичних зобов’язань чи заборон. Вона подібна до пресрелізу чи політичної позиції, але не має імперативного характеру (тобто не наказує чи не забороняє дії). Натомість «заборона» – це нормативна норма, яка встановлює обмеження, санкції чи відповідальність за порушення, і вимагає чіткого формулювання (наприклад, «забороняється» чи «не допускається»). У рішенні РНБО використано саме констатацію, що не тягне за собою юридичних наслідків для суб’єктів (наприклад, президента чи уряду). У медіа це часто інтерпретується помилково як заборона, але в судовому чи адміністративному процесі така норма буде визнана лише як фіксація факту, а не як регуляторна заборона.
Указ і рішення РНБО не можна тлумачити як вічну чи довічну норму. «Текст документа не містить часових обмежень (наприклад, слів на кшталт «довічно» чи «на невизначений термін»), а контекст – це відповідь на конкретну подію (спробу РФ анексувати території). За принципами юридичного тлумачення (стаття 8 Конституції України про верховенство права), норми підзаконних актів інтерпретуються в контексті їх прийняття. Якщо обставини змінюються (наприклад, через відновлення територіальної цілісності чи зміну геополітичної ситуації), констатація «неможливості» втрачає актуальність автоматично. Це підтверджується правовою доктриною, де відсутність часових рамок не означає вічності, а радше прив’язку до фактичних умов на момент прийняття», – уточнив адвокат.
До слова, на одному з пресбрифінгів Зеленський публічно роз’яснив: три роки тому деякі люди в Україні почали передавати йому ультиматуми від Росії, і тому, щоб уникнути сепаратизму, було прийнято указ:
«Люди пана Медведчука особисто… представляли інтереси Путіна, говорячи напряму зі мною телефоном у найскладніший момент, коли ми були у блокаді (з 24 лютого до 2 квітня 2022 року на території Київщини тривали бої, – «Главком»). Говорили про те, як треба здавати Україну, як і куди мені треба бігти, інакше мене не буде, моєї сім’ї тощо. Таких ультиматумів було дуже багато, коли хтось представляв інтереси Росії, а саме Путіна, і давав відповідні сигнали»…
Український лідер пояснив, що рішенням РНБО він підкреслив те, що й так прописано у Конституції.
Колишній заступник голови Центральної виборчої комісії та експерт-конституціоналіст Андрій Магера наголосив, що жоден акт, зокрема, указ президента, і навіть жоден закон України не можуть обмежувати конституційних повноважень президента.
«Відповідно до статті 102 Конституції України, на президента покладений певний функціонал. Він не просто глава держави, він також представляє Україну у відносинах з іншими державами, тобто він є уповноважений представник нашої держави. І на виконання цих функцій, викладених у ст. 102 Конституції, зокрема, є 3, 4 і 5 пункти статті 106 Конституції, де зазначено конкретні повноваження президента України: визнавати іноземні держави, призначати і відкликати послів та інших дипломатичних представників України в інших державах і при міжнародних організаціях, вести переговори й укладати міжнародні договори… Тобто все зводиться до того, що жоден закон, жоден акт, в тому числі акт президента не може обмежувати повноваження глави держави», – підкреслив фахівець.
За словами Магери, указ ніяк не впливає на можливість проведення переговорів між Зеленським і Путіним з юридичної точки зору. Андрій Магера нагадав, що, згідно зі статею 8 Основного Закону, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже – застосовуються поза волею чи бажанням інших державних органів і незалежно від наявності різних документів.
Попри те, що вищезгаданий указ президента не породжує юридичних наслідків, його все-таки варто було б скасувати, оскільки він створює поживний ґрунт для різних проросійських провокацій.
Утім, існує й думка, що чинний указ можна просто не брати до уваги. Так, нардеп, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський висловив переконання, що скасувати указ буде неправильно, оскільки він не суперечить Конституції і не перешкоджає зустрічі Зеленського з Путіним. Хоча й визнав: рішення восени 2022 року мало «емоційно-психологічне забарвлення на той момент» і було реакцією на указ Путіна про так зване «приєднання» до складу РФ Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.