Війна в Україні досягла критичного моменту, тому і Україна, і Росія намагаються посилити свої позиції перед ймовірними переговорами. З огляду на це, варто окреслити кілька моментів.
Перший – російський диктатор Володимир Путін не хоче переговорів, але розуміє, що йому доведеться брати в них участь (нафта по 50 залишається напівміфічною, але й напівреальною опцією). Власне, необхідність взяти участь в переговорах – це майже доконаний факт, який є базовим для розуміння багатьох інших процесів.
Другий – Кремль вичерпав всі ресурси для підняття ставок (“Орєшнік”, навіть запущений на Київ, не змінює нічого). Єдина опція, яка залишається у Путіна – спробувати вимкнути Україну енергетично. Але поки йому це не вдається.
Наступний момент: головна дилема Путіна – психологічна (психіатрична). Він не досягнув і не зможе досягти головної ідеї війни – повернення Росії статусу геополітичного полюса світу і необмежених поліцейських функцій на пострадянському просторі. З іншого боку, продовження війни означає ще більше занурення в технологічну залежність від Китаю. Але зупинка війни означає, що він програв. Він – не Росія, а персонально він.
А тепер найважливіше. Виходячи з вищесказаного, варто звернути увагу на те, що тактика затягування часу у найближчому майбутньому може перетворитися на іншу: виставлення таких умов, які змушуватимуть Україну відмовитися від переговорів (або точніше – від першої ітерації переговорів, на яких ініціатива повністю знаходиться в руках Вашингтона). Останні тижні ми всі аналізуємо американський план Келлога, забуваючи аналізувати порядок денний, який просувають росіяни. А росіяни дуже активно почали знову говорити про:
- нелегітимність влади в Києві;
- терористичність Києва.
Окрім того, не треба забувати про Стамбульські домовленості і вимоги з обмеження ракетної зброї та сил Протиповітряної оборони.
Наостанок, можемо допустити, що росіяни вже зараз думають над майбутніми виборами в Україні, на яких вони хоч і не мають можливості впливати (“ватний” електорат складає, максимум, 15%), але думають, як переформатовувати під себе політичне поле. В тому числі, і ставлячи завідомо принизливі вимоги з недопущення тих чи інших гравців до виборів.
Тут у росіян існує дві цілі: зробити так, щоб переговори зірвала Україна, а якщо це не вдасться, опосередковано вплинути на результат виборів. Однак, повторюсь, базовий сценарій для росіян зараз (повторюся – зараз, бо ситуація дуже динамічно змінюється в ледве не щоденному форматі) – зірвати першу ітерацію переговорів руками України.