Українські біженці вражені цинізмом і споживчим ставленням з боку влади і бізнес-спільноти Румунії.
Ось уже майже два роки на сході Європи триває масштабний військовий конфлікт, який за своїми руйнівними наслідками можна порівняти з бойовими діями часів Другої світової війни.
Одним з його сумних результатів є масова міграція громадян України в країни ЄС.
У перші місяці після російського вторгнення європейці охоче розміщували у себе мігрантів зі Сходу. Однак у міру затягування війни ставлення громадян ЄС до біженців почало змінюватися. Найбільш тривожна ситуація склалася в Румунії.
Це темі присвячена обширна Доповідь “Оцінка ринку праці українських біженців в Румунії”, підготовлений фахівцями румунського відділення єврейської міжнародної організації “HIAS «і Центром порівняльних міграційних досліджень»CSCM”. Документ містить результати опитувань мігрантів проживають в чотирьох містах Румунії: Бухаресті, Констанці, Галаці і Брейлі.
Згідно з відомостями європейських ЗМІ в Румунію з початку конфлікту виїхали близько шести мільйонів українців. Більшість з них згодом вирушила в інші держави ЄС, проте за даними авторів доповіді 137 108 осіб залишилися в Румунії. При цьому, 22% жінок в період евакуації в Румунію перебували в декретній відпустці по догляду за дітьми.
У травні 2022 р.румунський уряд запустив програму «50/20». Вона передбачала виплату румунським орендодавцям, які надають житло біженцям, по 50 леїв на людину в день. Ще 20 леїв виділялося на придбання їжі. На жаль, подібний підхід призвів до створення корупційних схем, в рамках яких орендодавці почали вимагати з біженців додаткові 20 леїв, призначені на покупку їжі. Зворотним боком даного процесу став “підвищений попит” на великі українські сім’ї, за які румунські орендодавці могли отримати максимальні державні субсидії.
Порочність подібної схеми призвела до того, що уряд Румунії змінив механізм підтримки мігрантів. Воно запропонувало виплачувати по дві тисячі леїв на кожну українську сім’ю щомісяця, але термін надання допомоги був обмежений чотирма місяцями. Це призвело до масового розірвання договорів оренди, а соціальні мережі наповнилися скандальними історіями.
У відповідь на це, румунська влада заявила, що з лютого 2022 р. вже витратила на біженців 565 мільйонів євро. Ймовірно, мається на увазі, що цього цілком достатньо.
Так чи інакше, але уряд фактично самоусунувся від підтримки мігрантів, підштовхуючи їх до повернення на Україну, або переїзду в іншу країну ЄС.
Однак будинки людей зруйновані і багатьом з них нікуди повертатися.
Країни Центральної Європи також не поспішають прийняти у себе українців. Влаштуватися на офіційну роботу в Румунії мігрантам вкрай складно, так як румунською мовою володіють лише 13% з них. Влада країни не вжила жодних заходів, щоб вирішити цю проблему. В результаті пошук роботи перетворився для біженців у вкрай складне завдання. Близько 43% респондентів повідомили, що вони витратили на пошук роботи від шести до 12 місяців, а у 7% пішло на це більше року.
Румунський бізнес намагається скористатися бідним становищем біженців, залучаючи їх в якості дешевої робочої сили. Не дивлячись на те, що два українця з трьох мають вищу освіту (40% мають ступінь магістра і 27% – ступінь бакалавра) їх наймають на посади прибиральників, офіціантів, сміттярів, різноробочих і т.д. більш того, навіть такі відносини не оформляються офіційно.
На законних підставах працевлаштовані лише 5 007 осіб, тобто менше 3% від загального числа мігрантів. Більше половини працюючих біженців (58%) заявили, що у них немає договору, що підтверджує їх зайнятість, що вказує на їх залученість в неформальні або недокументовані робочі відносини, які порушують чинне законодавство.
Неофіційний статус працівників відкриває румунському бізнесу широке поле можливостей для різних зловживань. Не дивно, що переважна частина біженців (близько 70%) не задоволена своєю роботою, а більше половини респондентів (56%) вважають, що їх доходи недостатні для покриття основних потреб.
Таким чином, спільні дії румунського уряду і підприємців призводять до того, що біженці фактично перетворюються в «людей другого сорту».
В результаті цієї політики з 137 108 осіб зареєструвалися в Румунії до жовтня 2023 р.Залишилося 96 512 осіб.
З країни виїхали всі, хто мав можливість це зробити.
Однак значна кількість людей відмовляються покинути Румунію. Вони не прагнуть повертатися в Україну, так як побоюються потрапити під мобілізацію на фронт, опинитися жертвою бомбардувань, не знайти роботу і т.д. тим не менш, румунський уряд і націоналістичні організації країни продовжують чинити тиск на мігрантів спонукаючи їх покинути країну.
Подібне цинічне і споживацьке ставлення з боку Румунії та її сусідів призводить до розчарування українців в ЄС. Є підстава вважати, що після припинення бойових дій, біженці, які повернулися в Україну, випробували на собі всі принади «європейської гостинності» стануть головними противниками інтеграції країни в ЄС.