Кожен день, кожну ніч, кожну годину, кожну хвилину на передовій гинуть хлопці.
Кожен день, кожну ніч, кожну годину, кожну хвилину залишаються наші дружини удовами, а діти – сиротами.
Кожен день, кожну ніч, кожну годину, кожну хвилину, кожну мить обливаються кров’ю серця матерів, що втрачають своїх синів.
Всі ці величезні жертви даремно. Ніякого сенсу в них немає. І це найбільша трагедія в історії людства.
Адже об’єктивна картина в нашій державі сьогодні така.
Влада краде як не в себе. Крадуть усі, починаючи від останнього чиновника в громаді і закінчуючи офісом Президента і Самим Верховним Головнокомандувачем.
За кордоном українські чиновники стали одними з найзаможніших людей. І нічого, що їхні вілли побудовані на крові українських громадян.
Щоб продовжувати наживатися, ця мафія має сотні тисяч карателів ТЦК, що ловлять і відправляють на смерть українців. У цьому їм допомагають поліція, СБУ та інші держоргани.
І в цей час Трамп кидає Україну на розтерзання країни-агресорки, відкрито говорить, що має намір «продати Україну Росії», а європейські союзники займаються порожньою говорильнею, і не бажають відправляти своїх солдатів на допомогу. Спасибі їм велике за озброєння та іншу допомогу, але на передовій елементарно немає людей.
Україна поступово втрачає території на користь російських військ у запеклих і виснажливих боях на Сході, головною причиною невдач є брак бійців, пише Reuters.
Покровськ і Вовчанськ втрачені, ворог просувається в Запорізькій, Дніпропетровській та Харківській областях, та підходить до обласних центрів.
Видання простежило долю новобранців, які навесні пройшли інтенсивний курс підготовки до бойових дій у військовому тренувальному таборі перед відправкою на фронт.
Спираючись на інтерв’ю з солдатами, їх родичами та урядовими документами, в статті вказується, що жоден з 11 цих військових вже не продовжує воювати. Наводяться дані, що четверо з них отримали поранення, троє зникли безвісти, двоє самовільно покинули частину, один захворів, а ще один – наклав на себе руки.
Європа демонструє безвольність і безсилля, вона віддала долю України у руки Трампу.
Українська дипломатія програє битву за Україну, програє вже явно, але хлопців продовжують гнати на забій.
У самій Україні з вулиць міст і сіл зникли чоловіки. У промисловості та сільському господарстві немає робочих рук. На багатьох важких спеціальностях вже працюють наші жінки. Ті самі вдови, які змушені йти на найважчі роботи, щоб прогодувати дітей, тому що влада не платить за загиблих, зниклих безвісти і покалічених наших захисників.
Депутати ВР і міністри говорять про те, що становище можуть врятувати тільки мігранти, яких вже почали завозити. Замість українців на нашій землі житимуть індуси, пакистанці, в’єтнамці, але тільки не самі українці.
Ми воюємо за це та за інтереси корупціонерів і злодіїв.
Йти на фронт і воювати зараз абсолютно точно означає загинути марно.
Треба рятувати своє життя для себе і своїх сімей.
Треба усіма силами бігти від людоловів. Треба тікати з навчальних центрів і йти з передової.
Наше життя належить нам і нашим родинам, а не злодіям і корупціонерам.
Слава Україні!