Тенденції серед українців, які втекли від російської агресії, навряд чи когось здивують. Більшість із них, отримавши тимчасовий захист, досі працюють на низькокваліфікованих посадах, як підсобні робітники на будівництві чи виробництві, говориться в свіжому дослідженні Національного банку України. Відповідно, і заробляють вони нижче середнього.
Проте українські мігранти частіше, ніж раніше знаходять роботу та починають більше витрачати – їхня роль в економіках країн-реципієнтів зростає. Приміром, польський державний Банк крайового господарства підрахував: українці сплачують до бюджету Польщі більше податків, ніж отримують соціальної допомоги.
Передбачуваними залишаються й настрої щодо повернення. За даними Центру економічної стратегії, частка тих, хто планує повертатися до України, стабільно зменшується. Якщо в листопаді 2022 року планували повернутися на батьківщину кожні три українці з чотирьох, то в травні 2023 – вже 63%. А в грудні 2024-го ця частка вперше стала нижчою за половину опитаних: 20% точно планують повернутися, а 23% – скоріше планують.
Якщо ми говоримо про тих, хто поїхав у Польщу, то багато з них живуть у матеріальній напрузі. Справлятись із життям за кордоном, особливо якщо людина несе відповідальність за декількох людей – це не просто.
Частково їх хвилює їхня ізольованість. Дехто досі відчуває себе інакшим. Частими є опасіння негативного ставлення до себе в суспільстві.
Проте ці цифри не дають відповіді на інші, не менш важливі запитання. В якому внутрішньому стані живуть біженки на кшталт Салун – які серцем із Україною, але фізично досі перебувають у Європі? Що їх тривожить? Як статус біженця впливає на їхню гідність?
Відповісти на ці питання УП допомагає психотерапевтка з десятирічним досвідом Оксана Пшегорницька. Значна частина її клієнтів – українські біженці. Пшегорницька й сама одна з них – вона живе в Іспанії. Оксана втекла з дітьми від війни в 2022 році. Про страхи українців, що залишили батьківщину після повномасштабного вторгнення РФ, вона знає не лише з професійної практики.
Українці, які обрали оселитися за кордоном і будувати своє життя там, можуть або бути частиною нашого суспільства в його широкому розумінні, або викинуті. І це залежить від загальної позиції.
Чи вони будуть представниками українських інтересів у широкому розумінні завжди – залежить, зокрема, від українського суспільства. Є такий радянський наратив: якщо людина поїхала за кордон, то вона зрадник батьківщини. Якщо його продовжувати, то, подумайте, як це впливатиме на контакт із українцями, які живуть за кордоном?
Але якщо дивитись на те, що ці люди допомагають, захищають наші інтереси в інших країнах – це вже сприймається як зовсім інша історія.