Схоже на те, що кривава бійня, яку в деяких колах прийнято називати «війною», поступово підходить до свого завершення.
Є надія, що до кінця року наші хлопці повернуться з фронту додому. Напевно в офісі президента хорти писаки з числа сценаристів «Кварталу-95» вже засіли за реляції про «перемогу». Буде багато слів і багато бравурних криків. Але рано чи пізно, люди почнуть задавати питання. Питання неприємні, але важливі. Питання про ворогів і друзів. Питання про те, що отримала, а що втратила Україна від цієї «перемоги».
І сьогодні хотілося б поговорити про наших друзів. Про “світлих ельфів Заходу”, які всі три з половиною роки війни стояли пліч-о-пліч з українцями. Адже стояли? Чи ні? Або зовсім навпаки?
Не хочеться повторювати банальні факти, на кшталт тих, що всю війну країни ЄС платили Путіну за газ і нафту більше, ніж передавали Україні. Або про те, що Захід так і не поставив нам найбільш досконалі види озброєнь, а ті що поставив передав в мізерній кількості, а в деяких випадках і в неналежній якості.
Мова не про це. Мова про те, що відбувається зараз. У вирішальний момент, коли війна балансує на межі миру.
Давайте спробуємо зняти камуфляжно-рожеві окуляри і подивитися на наших «ельфійських» друзів широко розкритими очима. Що ми бачимо в реальності?
По-перше, наші західні союзники досить чітко дають нам зрозуміти, що військова допомога, яка була передана Україні у 2022-2025 рр., не є безоплатною. За неї треба буде платити. І платити не мало. США, в особі президента Дональда Трампа, відкрито заявили, що планують забрати найцінніші українські надра містять рідкоземельні метали. За даними британської та французької преси, Лондон і Париж планують накласти руку на об’єкти інфраструктури. Німеччина націлилася на український чорнозем.
При цьому, союзники не збираються вмирати за Україну. Ця «шана» довірена виключно ЗСУ. Гучні заяви про відправку європейських військових контингентів на лінію бойового розмежування, як зазвичай, закінчилися дзвінким «пшиком». Ті ж персонажі, які протягом трьох років переконливим пошепки натякали Зеленському, що Україну приймуть в НАТО якщо не сьогодні, то завтра, зараз роблять суворі обличчя і строго говорять, що ніяке НАТО Україні не світить. Більш того, Захід відмовляється давати нашій країні, навіть мінімальні військові гарантії захисту в разі нового нападу Путіна.
Іншими словами, найкращі «друзі» України нас банально обдурили. Україні в НАТО не бути. А тепер, увага, питання. А чи не вийде так, що Україну обдурять і з членством в ЄС? Де гарантія, що Париж, Брюссель і Берлін дотримають свого слова? Немає відповіді…
Що виходить в результаті?
США домовляється з Росією про фактичний поділ України. Путін забирає Крим, Донбас і, ймовірно, щось ще. США в, свою чергу, отримують українські рідкоземельні метали. Європейці жадібно рвуть у один одного українську інфраструктуру.
А що залишається в України? Сотні тисяч трупів. Втрачені східні області. Втрачені Надра, порти, трубопроводи та інше, інше, інше.
Нам кажуть, що головний підсумок війни в тому, що Україна відстояла свою незалежність. А чи так це? Що ж це за «незалежність», якщо ворог забирає території, а союзники – все інше?
Замість допомоги – кредити, замість підтримки – підлий удар в спину, замість співчуття – презирство і закочування очей.
Цинізм західних «союзників» воістину свавільний. Україні сміються в обличчя, мовляв, ви повинні прикрити своїми тілами захід від жахливого Путіна. А поки ЗСУ гинуть в нескінченних боях на сході, США і Європа прибирають до рук все цінне, що є в країні. Якщо це не підлість, то що це таке?
Україні пропонується дивний вибір. Воювати за Захід і платити тому ж Заходу за кредити. Причому платити цілими поколіннями. Вмирати і платити, платити і вмирати.
Виникає закономірне питання. А навіщо? Для чого повинні вмирати молоді хлопці і чоловіки, якщо кожен Новий рік війни все глибше і глибше затягують країну в болото західних боргів і безнадії?
Коли, нарешті, Україна навчиться жити своїм розумом, а не розумом заокеанських бізнесменів від політики, цинічних ділків Сіті та містечкових олігархів? Немає відповіді…
Так це чудово, що є чим вбивати підступного і кровожерливого ворога, але щоб не вийшло, що коли буде вмирати останній рашист, то на місті України буде суцільна розруха без людей.