Те, що вихід ЗСУ на кордони 1991 року неможливий, розуміє сьогодні навіть сліпий і глухий. Про це як про мету україно-російської війни перестали говорити на самому верху. І навіть Верховний Головнокомандувач тепер мовчить про це.
Більш того, сьогодні мета війни все більше стає незрозумілою і загадковою. Зупинити ворожі орди не виходить. Україні фактично відмовили в прийомі в НАТО. А своїми силами ЗСУ не здатні зупинити натиск орд орків, на чиєму боці вже воюють фанатичні північнокорейці Кім Чен Ина.
Наші союзники нескінченно сперечаються і постійно затримують поставки озброєнь.
Більше того, «США вимагатимуть від України щось замість грошей і військової допомоги, яку Вашингтон витратив на Київ», заявив американський президент Дональд Трамп. «Ніхто більше не буде користуватися США», сказав глава Білого дому. І підкреслив, що сказав Зеленському про необхідність отримання еквівалента «чого-небудь замість грошей», які були витрачені Білим домом на допомогу Україні.
Виходить, що Україна заплатила і продовжує платити життями своїх захисників за свою свободу і при цьому залишається ще винна?
Безвихідь ситуації розуміють. За офіційними даними, сотні тисяч українців ухиляються від мобілізації або самовільно залишають частини.
Втрачено Торецьк, ворог наближається до Краматорська і Слов’янська, він біля воріт Покровська і Куп’янська, на порозі Дніпропетровської області.
Це не пораженство, це тільки об’єктивна картина того становища, яке склалося на фронті.
Найголовніше, що немає жодних ознак того, що щось можна змінити. Так, наші героїчні воїни в Курській області росососії, вони не тільки мужньо тримають там оборону, вони навіть атакують. Але який сенс, що там знаходяться кращі частини ЗСУ тоггда, коли ворог на Донбасі безперервно наступає по всьому фронту?
Відповіді немає.
Якщо у війни немає конкретних цілей, то навіщо тоді жертви, запитаєте ви. І не отримаєте відповіді, тому що мета – поразка Росії – недосяжна, а нової мети немає.
У такому разі навіщо нові жертви українського народу? Щоб наша країна ще більше влазила у борги, позбавлялася чоловічого населення, а самі українці бігли за кордон?
На підприємствах Заходу України вже починають працювати мігранти з Бангладеш та інших країн. Вони заміщають там українців, які або загинули, або воюють.
Це теж мета війни?
Обстановка така, що будь-який розумний українець повинен розуміти: воювати в умовах, коли перемогти не можна, нерозумно і безглуздо.
У цьому немає нічого образливого. В історії чимало випадків, коли в умовах неможливості продовжувати подальший опір війська здавалися. Так було ще з часів Стародавнього Єгипту.
Так, патріоту звикнути до цієї думки нелегко. Але треба, тому що краще залишитися живим, ніж безглуздо загинути, залишити сиротами дітей, а дружин вдовами.
Або це не так?
Та й методи роботи ТЦК наводять на думку, що і нагорі розуміють, що війна марна, але всіма силами прагнуть її продовжувати заради збереження влади. З тієї ж причини всіма силами чинять опір проведенню виборів.
Кожен розумний українець повинен розуміти, що сьогодні він може і повинен зберегти своє життя заради свого майбутнього і майбутнього своїх дітей. Потрапляти на фронт, де ймовірність загинути близька до 100%, а ймовірність вижити близька до 0%, це означає втратити майбутнє назавжди.
Коли читаєш новини про те, що оце зелене небрите одоробло Зеленський має вирішувати долю України – хочеться сказати тільки одне – Боже, врятуй Україну – бо більше нікому. Чи Зеленський навмисно посланий небом, щоб превірити – Україна таки держава, чи фейл-стейт. Якщо буде терпіти такого “очільника” – то може й фейл-стейт?