Пєсков заявив про вихід РФ із зернової угоди. І це було передбачувано. Як передбачуваним є і те, що Кремль повернеться до неї, але трохи пізніше, ближче до середини вересня. Чому?
Почну з виходу з угоди. Логіка Росії у цьому питанні – намагатися намацати варіанти, при яких можна створювати прецеденти припинення санкцій без розв’язання проблеми по суті. Нагадаю, що паралельно з ще першою зерновою угодою були припинені обмеження на експорт з РФ добрив (всіх видів), імпорт частини комплектувальних для техніки.
Коштом надприбутків на добривах (а ціна злетіла у рази) Кремль частково компенсував випадання частини нафтових доходів і, граючи на штучному заниженні ціни для “своїх”, посилював вплив на небагаті країни. А також, враховуючи, що білоруський експорт добрив заблокований, з’являвся додатковий важіль тиску і на Лукашенка.
Зараз Росія спробувала вимагати виведення Россельхозбанка з-під обмежень (підключення до SWIFT), розмороження частини активів в країнах ЄС і трохи інших “дрібниць”. Але переговори йшли “ні добре ні погано”. Тобто, без гарантованих нових поступок. Шантаж у вигляді зменшення кількості кораблів, які пропускали (непроведення перевірки російською стороною оглядових груп), також вказував на швидке припинення дії угод.
На цьому тлі відбувається успішна атака України на Кримський міст. Відповісти Кремлю, по суті, нічим. Крім, природно, використання цього кейса як приводу заявити: “Ми образилися, і ми пішли”.
Зараз Росія спробувала вимагати виведення Россельхозбанка з-під обмежень…
Якби не було приводу, все одно б “образилися”. Адже є необхідність черговий раз підняти ставки і оживити розмови про необхідність заморозки війни. А також створити невелику нервозність на ринку, яка підніме ціни на продовольство і, що найголовніше, на добрива.
На цьому підходимо до термінів “повернення” РФ до угоди. Чому вересень? Тому що ринок добрив – сезонний. І один з піків укладення контрактів припадає на вересень-листопад. До повернення до угоди можна спробувати, використовуючи ажіотаж, накрутити ціни для країн, які не підтримують санкції. А потім – і для всіх інших. Ну, і новий урожай зерна на експорт вже буде готовий до відправки. Останнє не менш важливо, адже потужності для довготривалого зберігання зерна в Росії (так само як і в Україні) обмежені. Тобто, треба продавати урожай цього року, щоб був сенс сіяти у наступному.
Чи може повернення Росії відбутися раніше? Цілком. І тут треба уважно стежити за Туреччиною.
Нагадаю, що перед втечею з Херсона росіяни так само погрожували припиненням роботи “зернового коридору”. Анкара відповіла тезою про можливість огляду кораблів турецькою стороною, якщо росіяни не бажають. І, відповідно, конвоюванні зерновозів силами турецьких ВМС.
Теоретично, сьогодні Ердогану нічого не заважає повторити призабуту тезу. І Кремлю знову не буде, що відповісти по суті. Адже значна частина експорту (в тому числі сірого), а також паралельного імпорту йде через Туреччину.
Але навіть якщо турецька сторона вирішить поки не підіймати ставки, РФ все одно буде повертатися до зернової угоди. Поки ж пауза на місяць-два.