Останні дві доби на Білгородському напрямку спекотно. Вітчизняні ЗМІ повідомляють про напружені бої, а деякі телеграм-канали сповнені повідомлень про те, що жителі Блетгорода і знаходяться поруч сіл їх залишають.
Правда, потім з’ясовується, що насправді це далеко не так. І подібні повідомлення поширюють наші українські джерела.
Вторгнення на територію країни-агресора здійснюють три формування, укомплектованих росіянами-легіон “Вільна Росія», «Російський добровольчий корпус» та “Сибірський батальйон”.
Треба сказати, що про бойові якості цих формувань невідомо нічого. Зате зрозуміло, що вони використовують під час своїх рейдів техніку і озброєння, яку їм представили ЗСУ.
У зв’язку з цим виникає питання, наскільки доцільно з боку нашого Міністерства оборони так чинити тоді, коли ця військова техніка як повітря потрібна на Авдіївському, Куп’янському та інших напрямках, де агресор намагається наступати.
Президент Володимир Зеленський щодня говорить про необхідність збільшення військової допомоги союзників, партнери у Вашингтоні та Брюсселі не здатні поки її дати в необхідних обсягах. ЗСУ буквально виттям кричать про дефіцит снарядів, а в той же час такі необхідні ресурси марно спалюються на україно-російському кордоні.
Чому марно?
Та тому, що рососія після подій минулого року, коли рейди російських добровольців були порівняно успішними, встигла закрити кордон, замінувати її і звести оборонні споруди. І навіть стягнути деяку кількість військ.
У тому, що під час поточних подій гинуть росіяни з «вільної Росії» та інших подібних зведених підрозділів нічого трагічного немає. Для України вони не представляють ніякої цінності.
Інше питання, де була наша розвідка, яка не змогла встановити, що замість дірок на кордоні є обладнані лінії оборони, на яких згоріли наші танки, бронемашини та інша бойова техніка, якої так не вистачає на фронті?
Одні тільки кадри з Гоптівки достатньо говорят про те, що організатори рейду в Блетгород абсолютно не володіли обстановкою і кинули танки на мінні поля.
Якщо це було зроблено тільки для того, щоб отримати кадри присутності проукраїнських сил, укомлектованих росіянами, на ворожій території, так втрати нашої техніки занадто велика ціна за цей піар.
Перевага країни-агресора в кількості військ і техніки при дефіциті допомоги від наших партнерів має викликати у Головнокомандувача і Генштабу вміння ретельно продумувати операції і всіляко уникати проведення операцій з неясним результатом.
На жаль, ми спостерігаємо зовсім інше.
Зрозуміло, що в умовах гібридної війни інформаційна складова має значення. Але вона не повинна ставати визначальною. Наше ГУР вельми компетентно, але не воно повинно визначати, де і як наступати. Особливо з такими трагічними щодо втрат і нікчемними за своїми підсумками результатами.