Про реформування Організації об’єднаних націй говорить чи не кожен новообраний Генеральний секретар ООН. І при цьому завжди вносяться якісь косметичні зміни, які не стосуються ключового питання — якісного складу Ради безпеки та застосування права вето.
Щодо останнього, наприклад, чисто теоретично змінити правила можна. Колись вже обговорювалась пропозиція, як ввести “державне колективне вето”. Тобто рішення вважалось би заблокованим лише в тому випадку, якщо проти виступить більше однієї країни — за формулою “одне вето плюс один”. Якби це правило запрацювало, то сьогодні Росії довелося залучати на свій бік, наприклад, Китай.
Останнім часом в Україні можна почути й про необхідність реформування усієї Організації об’єднаних націй
Наразі ж йде обговорення резолюції Радбезу ООН, яка була складена у червні цього року за ініціативи Ліхтенштейна і активно підтримується з боку США. В разі її ухвалення, наприклад, Росія, яка намагатиметься застосувати вето на якесь рішення Радбезу, буде змушена йти до великої трибуни Генасамблеї ООН, щоб вже там пояснити всім свою позицію. Щоб такі зміни втілились у життя, достатньо попрацювати над питанням протягом однієї сесії Генасамблеї. Умовно, на це може піти один календарний рік. Та як буде насправді – сказати важко. І яким буде результат сьогодні ніхто не знає.
Можливо, це призведе до позитивних змін, а, можливо, й ні. Річ у тім, що в Радбезі ООН і сьогодні пояснюються мотиви застосування вето. Відбувається це у виступах. Тобто, нова процедура зможе ускладнити позицію тих, хто хоче заблокувати рішення, проте ніхто не завадить постпреду Росії в ООН Василю Небензі й на Генасамблеї ООН розказати те саме, що він розповідає на кожному засідання Радбезу.
Останнім часом в Україні можна почути й про необхідність реформування усієї Організації об’єднаних націй. Зауважу, що, хоча реформувати ООН доволі складно, це також можливо зробити. Для цього потрібно “лише” отримати згоду 193-х членів, ухвалити рішення на рівні Генасамблеї та внести зміни до статуту ООН. Після цього зміни має схвалити Радбез ООН. А далі потрібно, щоб всі 193 парламенти ратифікували ці зміни на рівні закону. Таким чином, фактично, буде створено вже нову міжнародну організацію – умовно, збережеться лише назва “ООН”.
Реформа ООН ще не перетворить цей орган у місце прийняття рішень
Проте цей задум – нездійснений. По-перше, через РФ та ще чотири країни з правом вето, які можуть заблокувати будь-яке рішення Радбезу. По-друге, усе це не змінить ключової проблеми про те, що Радбез ООН несе відповідальність за підтримання миру та безпеки у світі. А як нести таку відповідальність, якщо агресором є член Радбезу з правом вето – Росія?
Тобто реформа ООН ще не перетворить цей орган у місце прийняття рішень. Принаймні, з політичних питань, зокрема підтримання миру та безпеки.
Єдиний вихід — виключення Росії зі складу ООН. І, в теорії, це абсолютно можливо зробити. Зокрема, за незаконне зайняття місця Радянського союзу в цій міжнародній організації.
Питання лежить у юридичній площині. Потрібно, щоб юристи звернулись до Міжнародного суду за рекомендаційним рішенням: чи правильно Росія посіла місце СРСР. Це просте питання з єдиною відповіддю: “так” чи “ні”. І, з юридичної точки зору, міжнародний суд просто не зможе сказати “так”. Він скаже “ні”.
Попри те, що Росія, очевидно, заявить, що не визнає рішень міжнародного суду, всі інші члени ООН можуть його визнати. Тоді з їх боку почнеться ігнорування та невизнання повноважень російської делегації. Вже зараз міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову непросто отримати візу для участі Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Фактично — це вже невизнання повноважень російської делегації. І таких “технічних моментів”, які можна було б застосувати для бойкотування Росії в ООН — безліч.
Володимир Єльченко, постійний представник України в ООН у 2015-2019 роках