Держборг України на дев’ятий місяць кривавої війни вже наближається до 100 млрд доларів. І він буде продовжувати зростати через необхідність фінансувати оборону держави та вирішувати інші гострі проблеми. УНІАН намагався розібратися, як країні продовжувати виплачувати борги в таких умовах і які є альтернативи.
Продовження руйнівної війни, яка почала проти нашої держави путінська Росія, змушує українську владу у зв’язку зі зростанням видатків на оборонну та соціальну сферу брати кошти в борг як у середині країни, так і на міжнародному рівні – у світових фінансових інституцій та країн-партнерів.
Але будь-які борги треба рано чи пізно повертати. Платити доведеться не лише отримані у кредит кошти, але і відсотки по них. За офіційними даними, обсяг державного боргу нашої країни станом на початок листопада вже наближається до 100 мільярдів доларів. Тобто на кожного українця припадає частка у близько 2,5 тисячі доларів.
Однак, як запевняють експерти, не все так страшно, як може здатися на перший погляд. Річ у тім, що нашій державі з лютого цього року, з початку російської агресії, зі зрозумілих причин не позичають кошти на комерційних умовах. Україна має можливість отримувати фінансування лише у країнах-союзників та міжнародних фінансових інституціях, у яких немає цілі заробити на цьому, їх метою є підтримання героїчної боротьби українського народу та стабілізація фінансів країни. До таких, наприклад, можна віднести Міжнародний валютний фонд, Європейський інвестиційний банк та Європейський банк реконструкції та розвитку.
Більше того, ряд держав надають Україні гроші навіть не в кредит на десяток років під пільгові відсотки, а взагалі без необхідності повернення їх у майбутньому. Тобто у вигляді своєрідних грантів на конкретні цілі.
За даними Міністерства фінансів, на безкоштовній основі Україна цього року отримала близько 40 відсотків усього міжнародного фінансування (близько 10 мільярдів доларів).
Але, на жаль, постійно та у великих обсягах так продовжуватися не може. Просто так коштів дарувати не будуть, а збільшать вимоги до української влади щодо продовження реформ у правоохоронному, політичному, фінансовому та економічному секторах держави.
Поряд з цим фінансові потреби нашої держави наступного року сягнуть близько 70 мільярдів доларів, з яких 35 мільярдів доларів – треба спочатку позичити, а потім значну частину в майбутньому повернути. Це є складним та важливим завданням, яке необхідно вирішити владі наступного року.
Основні кредитори у часи війни
За даними Міністерства фінансів, з початку року найбільшу підтримку Україні надають США і Євросоюз – відповідно 13 млрд і 11,5 млрд, проте якщо США з цього обсягу виділили у вигляді грантів 8,49 млрд, то ЄС як гранти лише 626 млн доларів.
Входять у п’ятірку наших найбільших донорів також МВФ, ЄІБ і Світовий банк – відповідно 2,7 млрд доларів, 2,32 млрд доларів і 1,7 млрд доларів – і все це кредити з необхідністю повернення у майбутньому. Міжнародний фонд цього року виділив усі заявлені кошти, тоді як ЄІБ і Світовий банк лише трохи більше половини. Європейський інвестиційний банк поки що єдиний, хто надав фінансування на відновлення країни у розмірі 1 млрд доларів .
Далі йдуть Канада, Німеччина і Велика Британія – відповідно 1,5 млрд, 1,4 млрд і 1 млрд доларів. Донором бюджету України з фінансуванням у розмірі понад 500 млн доларів від початку війни є також Японія: ці кошти вже отримані й усі у вигляді кредитів.
Про приблизно однакову фінансову підтримку українського бюджету заявили Франція, Італія і Нідерланди. Проте якщо Франція та Італія вже надали всі анонсовані відповідно 332 млн доларів і 330 млн доларів (зокрема Італія 125 млн доларів у вигляді гранту), то Нідерланди на сьогодні надали третину – 106 млн доларів, а ще 204 млн доларів очікуються.
При цьому з початку року український уряд отримав від Національного банку України у вигляді кредиту через купівлю державних облігацій близько 330 млрд гривень (приблизно 9 млрд доларів). До кінця цього року влада планує ще через такий механізм отримати близько 70 млрд гривень, а наступного – ще близько 200 млрд гривень.
“Отримання коштів через купівлю держоблігацій Нацбанком – це друк коштів з повітря. Але влада вимушена це робити, оскільки ніхто з міжнародних кредиторів не готовий фінансувати військові бюджетні видатки. Тому це все лягає на плечі платників податків”, – сказав агенції УНІАН економічний експерт Сергій Костянтинов.
Майбутні запозичення
Наступного року за умови продовження руйнівної війни Україні також доведеться продовжувати позичати достатньо багато коштів, щоб звести кінці з кінцями.
За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, держава планує покривати дефіцит фінансів завдяки грантової та кредитної допомоги західних союзників, а саме Міжнародного валютного фонду, Європейського Союзу та США.
“Ми говоримо про три джерела фінансування дефіциту бюджету від наших партнерів. Євросоюз ми просимо макрофінанс у розмірі 12 млрд доларів, тобто, мільярд щомісяця. МВФ, який мав би нам надати також 12 млрд на наступний рік. І Сполучені Штати по 1,5 млрд доларів щомісяця. Загалом це повністю перекриє дефіцит бюджету”, – сказав Шмигаль.
Наступного року урядовці прогнозують витратити на обслуговування боргів майже 415 млрд гривень, з них майже 99 млрд гривень (2,5 млрд доларів) піде на зовнішні борги.
Загальний державний борг України збільшиться до майже 6,5 трлн гривень і буде становити понад 100 відсотків від нашого прогнозованого річного валового внутрішнього продукту. Це майже вдвічі більше того рівня, який ми мали ще на початку цього року.
Експерти підкреслюють, що це пов’язано не лише з тим, що ми збільшили обсяг запозичень, а й причина у тому, що у нас за результатами цього року скоротиться економіка на понад 30 відсотків, а наступного року урядовці прогнозують зростання лише на 4,6 відсотка.
“Нам ще треба 3-4 роки за оптимістичними прогнозами, щоб досягти рівня ВВП кінця 2021 року, який тоді досягнув майже 200 млрд доларів. На жаль, через напад агресора ми змушені позичати значні кошти, а при цьому ми маємо значне падіння економіки та доходів громадян”, – зазначив експерт Костянтинов.
Шляхи виходу з боргової кризи
Експерти підкреслюють, що самостійно виплутатися з боргової багатомільярдної навіси Україна не зможе, тому необхідно якимось чином домовлятися з партнерами, зокрема, про зменшення відсоткових ставок. Цей процес вже почався влітку, коли Україна домовилася про відстрочку перед зовнішніми кредиторами номінованих у євро і доларових облігацій на майже 5 млрд доларів.
Однак ця угода не враховує зобов’язання України перед некомерційними інституціями, наприклад, тим же Міжнародним фондом. Тому виплати за такими кредитами наша держава продовжує здійснювати. Така ситуація породила дискусію у експертному середовищі, чи потрібно домагатися у іноземних партнерів замороження виплат або списання частини боргу.
Економічний аналітик Олексій Кущ, наприклад, вважає, що Україні потрібна повноцінна реструктуризація, яка має включати відстрочку виплат на 20 років, зниження відсоткової ставки з нинішніх 7 відсотків до 1-2 відсотка та списання половини боргу. За словами експерта, агресія Росії – це 100 відсотків форс-мажор, тому Україна має право почати процес реструктуризації.
“Якби це було зроблено, борг можна було б утримати на рівні 50 відсотків ВВП, і він не досяг би критичних масштабів. Але те, що було проведено влітку, назвати реструктуризацією язик не повертається. Ні списання боргів, ні зниження процентної ставки не відбулося, тобто лічильник відсотків продовжує цокати”, – зазначив він.
“А відстрочка виплат на два роки – це ні про що! Я не розумію, навіщо уряд збирає цю снігову кулю, яка скотиться на нас через два роки, коли має бути період післявоєнного відновлення. Вважаю, що у цій реструктуризації абсолютно не враховані національні інтереси”, – додав експерт.
З іншого боку, за словами економічного експерта Костянтинова, Україна має обережно відноситися до питання реструктуризації держборгу, оскільки державі потрібно демонструвати свою платоспроможність, щоб продовжувати отримувати грантову і кредитну підтримку.
“Якщо ми відмовимося просто платити, то нам більше ніхто не дасть коштів. А вони дуже потрібні, бо війна триває, треба латати дірки в бюджеті. Якщо не домовлятися і не брати кредити, то альтернативою є друк коштів, висока інфляція і знецінення гривні”, – підкреслив експерт.
У пошуках оптимального рішення
Очевидно, що українській владі необхідно буде наступного року визначитися з фінансовою стратегією, як, з одного боку, зменшити виплати за держборгом, а з іншого – як це зробити так, щоб не підірвати довіру іноземних інвесторів та кредиторів, на гроші яких Україна розраховує під час майбутньої масштабної відбудови.
Немає чарівного рецепту, як це зробити. Все буде залежати від професіоналізму та дипломатичних здобутків влади. А також від того, на скільки ефективно держава зможе забезпечити продовження економічних, політичних реформ, повністю знищити можливості корупції навіть в умовах продовження руйнівної війни. Це є також важливим завданням від Міжнародного валютного фонду, з яким Україна має бажання наступного року підписати програму і отримати ряд траншів.
А вже після завершення війни нашою перемогою Україна, скоріше за все, повернеться до питання реструктуризації державного боргу, оскільки без цього нам буде надзвичайно важко швидко повернутися на траєкторію зростання і на базі новітніх технологій відбудувати нову модерну національну економіку, яка стане важливою частиною Євроспільноти.