Німеччина оголосила про надання Україні нового пакету військової допомоги на суму 5 мільярдів євро, що вже отримало схвалення бундестагу.
У рамках цього пакету Німеччина забезпечить українські сили оборони додатковими артилерійськими боєприпасами, наземним озброєнням, стрілецькою зброєю та системами протиповітряної оборони. Передбачена підтримка в області зв’язку і медичних послуг.
Крім того, Київ і Берлін підписали угоду, що стосується фінансування виробництва далекобійного озброєння в Україні. За словами представників німецького оборонного відомства, значна частина цього озброєння повинна бути виготовлена в 2025 році, а перші системи можуть бути готові вже через кілька тижнів, що забезпечить їх швидке постачання в Збройні Сили України.
Канцлер ФРН Фрідріх Мерц заявив, що Німеччина підтримає Україну в розробці власної далекобійної зброї. У той же день міністр оборони ФРН Борис Пісторіус підписав з українським колегою Рустемом Умеровим договір про інвестиції у виробництво далекобійної зброї на Україні.
На спільній прес-конференції з президентом Володимиром Зеленським у Берліні Мерц зазначив, що спільне виробництво може відбуватися як в Україні, так і в Німеччині.
А міністр закордонних справ Німеччини Йохан Вадефуль в інтерв’ю телеканалу ZDF назвав постачання зброї Україні з боку ФРН “страхуванням життя” в довгостроковій перспективі:
– Україна розробить і виробить системи озброєння з дуже далекосяжними можливостями, а Німеччина це профінансує. Це справжній поліс страхування життя для України в довгостроковій перспективі…
Також Україна уклала контракт з компанією Diehl Defence на виробництво систем протиповітряної оборони IRIS-T і відповідних ракет. Загальна вартість цієї угоди становить 2,2 мільярда євро.
Однак не будемо поспішати радіти.
До цього на початку травня Берлін вже передав Україні черговий пакет військової допомоги.
ЗСУ отримали 66 транспортних засобів із захистом від мін (MRAP), 4 транспортних засоби кінетичного захисту та 3 (усього!) колісних гаубиці Zuzana-2.
Також ФРН передала ракети для комплексів ППО IRIS-t SLM, боєприпаси танків Leopard-2, майже 40 тисяч снарядів для САУ GEPARD, 27 тисяч снарядів калібром 155-мм і ще тисячу калібром 122-мм.
Так це сльози.
Крім того, у переліку йдеться про надання 70 розвідувальних дронів VECTOR із запчастинами до них, 150 БПЛА HF-1 та 20 наземних безпілотних апаратів, 6 машин Bergepanzer-2, 4 машини розмінування WISENT-1 із запасними частинами та 2 плуги.
Також йдеться про 41 наземну радіолокаційну станцію спостереження, десятки лазерних далекомірів, інфрачервоні біноклі, водолазні скутери, транспортні засоби прикордонної служби.
Цей пакет також містить протитанкові гармати RGW 90, штурмові гвинтівки G3 та MK 556, медичні джгути та спальні мішки.
Ясно, що така допомога ніяк не може допомогти нашим воїнам на фронті. Її критично мало, а й за це героям ЗСУ доводиться платити своїми життями.
Чи знає про це німецький союзник України ? Так, знає. Але продовжує виділяти ці сльози.
Тим часом окупанти вже погрожують наступати.
У разі настання вони стрімко просуватимуться одразу на двох напрямках: Краматорському та Покровському. На цих ділянках розташована велика частина Донецької області, яка залишається під контролем України, і, зокрема, найбільш густо заселені і щільно забудовані промислові міста.
Окремо варто згадати Краматорську агломерацію, тобто чотири великих міста вздовж дороги Н-20: Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ. Там досі залишаються жити не менше 200-300 тисяч цивільних громадян.
Росіяни вже прорвалися за дорогу Покровськ – Костянтинівка в районі Малинівки – нової Полтавки – Новооленівки і утворили загрозливий виступ-10+ кілометрів в довжину і десь стільки ж завширшки. Він розташований рівновіддалено від Покровська і Костянтинівки, тому тягне за собою ризик російського наступу відразу на ці два міста.
Різко ускладнилося становище під Куп’янськом в Харківській області. Місто фактично знаходиться в неповній ізоляції, але продовжує героїчно битися. Тиснуть окупанти по всій півночі Харківщини.
Ворог підходить до Сум, і в Сумській області вже масово евакуюють населення. Відбувається накопичення сил ворога поруч з Чернігівщиною. Окупанти вже на кордоні Дніпропетровщини.
У ЗСУ мінімальне поповнення людьми і критична нестача артилерійських снарядів. Зараз місячна норма витрати снарядів на всі підрозділи, що стоять по лінії від Харківщини до Донеччини, а це десятки бригад, становить стільки, скільки за часів оборони Бахмута могли відстріляти всього 10-20 гаубиць. І поки весь фронт тримається на дронах.
Але це поки що. І тут новою проблемою стало відставання української армії від противника за кількістю і якістю дронів. Це особливо сумно, адже прогрес у технологіях завжди першою робила саме українська армія.
З кінця квітня українськими військовими чатами регулярно проходять повідомлення про ураження російськими дронами вантажівок і пікапів на глибині 20+, а іноді і 30+ кілометрів від лінії фронту. Такі випадки траплялися на ще донедавна тиловій дорозі Краматорськ-Добропілля або перед стелою на в’їзді до Слов’янська. 27 травня російські FPV, імовірно, вперше взагалі атакували сам Слов’янськ.
Російські дрони стали звичними гостями у небі Харкова.
Українські оператори дронів, які раніше могли вільно під’їжджати до позицій машиною, вже кілька місяців ходять на них пішки так само, як це робить піхота, розповідає командир взводу БПАК 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї бригади Євген Черепня.
– Ворог значно наростив кількість і якість своїх БПЛА, і це може зіграти вирішальну роль в їх літньому наступі, якщо такий буде. Нам треба протидіяти російським пілотам так само, як вони протидіють нашим. Ось з’явилася артилерія-проти неї виникла контрбатарейна боротьба, так само належить з дронами. Збивати дрони в повітрі це як збивати снаряди-не дуже ефективно.
Агресор розгорнув справжнє полювання за нашими дронщиками в 30-кілометровій зоні вглиб лінії бойового зіткнення.
Бойові дії йдуть протягом більше 1000 кілометрів.
І допомога Німеччини ніяк не позначиться на становищі на фронті. Її просто критично мало. І Берлін дає зовсім не те, що необхідно фронту.
Це стосується і розробки далекобійної зброї. Щоб український солдат вчепився в рідну землю і успішно її захищав, цьому солдату потрібно дати хорошу зброю. А зараз у нього немає снарядів, немає мін, немає дронів.
Військові експерти в один голос стверджують, що в таких умовах далекобійні ракети, виробництво яких збирається фінансувати Берлін, ніяк не допоможуть фронту. Для виведення з ладу логістики ворога їх в будь-якому випадку не вистачить.
Так навіщо ж весь цей шум?
Все пояснюється просто.
По-перше, виробництво далекобійної зброї лобіюють німецькі збройові концерни. По-друге, НАТО готується в прямій війні з РФ в 2029 або 2030 році. І до цього часу використовує Україну як полігон для випробувань нових типів озброєнь, у тому числі далекобійних ракет і дронів, якими блок планує завдавати ударів по цілях у глибині боліт. По-третє, якщо виробництво розгорнуть в Україні, Німеччина не буде побоюватися ударів рососії по своїх заводах. Адже як не мала їх ймовірність, Берлін це враховує.
Українським воїнам потрібна зброя переднього краю, але Берлін її або не дає, або дає в таких малих кількостях, яких критично мало.
І за це доводиться платити життями наших героїчних захисників.