Битва за Бахмут вступила у вирішальну фазу. Путінським бандитам з ПВК “Вагнер” вдалося перерізати всі дороги ведуть в місто крім однієї. В оточенні Президента і Головкому триває активне обговорення питання про необхідність залишення міста.
Бої за Бахмут все частіше називають “Бахмутівською м’ясорубкою» за аналогією з сумно знаменитою «Верденською м’ясорубкою” часів Першої світової війни. Обидві битви об’єднує виключно тривале протистояння, що призвело до колосальних людських жертв з обох сторін. Однак різниця між Верденом і Бахмутом є. І це різниця дуже істотна. Верден був вузловим пунктом французької оборони. Втрата Вердена означала для союзників крах усьго фронта з виходом німців в тил союзним арміям, що обороняли Париж. У свою чергу, Бахмут висунутий далеко вперед від основної лінії української оборони, що спирається на Краматорськ і Слов’янськ. Це своєрідний редут, хвилеріз, об який розбиваються хвилі путінського наступу. Але не більше того.
По-друге, у французів були ресурси і можливості для утримання Вердена, в той час, як українське командування практично відкрито визнає, що Бахмут, швидше за все, рано чи пізно, але доведеться залишити.
Ще однією важливою відмінністю Вердена від Бахмута є той факт, що необхідність утримання французької фортеці було актуальним військовим завданням, в той час, як битва за Бахмут багато в чому обумовлена політичними причинами.
Володимиру Зеленському важливо показати, що він контролює ситуацію в країні, що Захід може йому довіряти і продовжувати слати військову техніку і фінанси. Для досягнення цих політичних цілей в Бахмут відправляються все нові і нові підрозділи ЗСУ.
Це стримує просування “вагнерівців”, але, одночасно, призводить до величезних втрат у лавах українських військ. Якщо говорити прямо, то в Бахмуті гинуть ті, хто міг би принести перемогу ЗСУ під час очікуваного літнього українського наступу. Втрати настільки великі, що офіцери починають шукати відповіді на запитання, п чи вистачить резервів для літнього кидка, коли кожен боєць буде на рахунку? Чи не вийде так, що саме “Бахмутівська м’ясорубка” не дозволить ЗСУ скинути ворога в Азовське море?
В даний час країна стоїть на порозі тотальної мобілізації. Це останній (поряд з поставками західної зброї) аргумент України в цій війні. Але тут є два важливих нюанси.
Проведена мобілізація не дозволяє критично збільшити чисельність діючої армії, так як після навчання солдати заступають на місце тих, хто вибув в ході боїв під Бахмутом, Вугледаром, Мар’їнкою, Красногорівкою. Із західною зброєю теж все непросто. Давайте говорити прямо – інформація про масові поставки «Леопардів 2», «Абрамсів» і західних винищувачів виявилася брехнею. Замість «Леопардів 2» в Україну вирушать «Леопарди 1», які випускалися в 60-80-х рр., тобто, приблизно, 40-60 років тому. У чому полягає їх принципова перевага перед новими російськими танками рішуче не зрозуміло. Що стосується «Абрамсів» і винищувачів то їх на фронті не буде, про що прямо або натяками вже заявили країни НАТО.
У подібних умовах головним ресурсом ЗСУ є українські бійці. Їх потрібно навчати і берегти. Вони ще знадобляться країні. Якими б високими політичними міркуваннями не керувався Офіс Президента, “спалювання” підрозділів ЗСУ у «Бахмутівській м’ясорубці» є безглуздою дурістю. Свою роль Бахмут виконав.
Пора відвести бійців на нові підготовлені позиції, перев’язати поранених, дати людям відпочити. У них буде ще багато бойових завдань навесні і влітку цього року. Робити це потрібно негайно, так як ось-ось почнеться весняна бездоріжжя. Якщо росіянам вдасться перерізати останню дорогу, то бійцям ЗСУ доведеться виходити з міста по полях, що різко скоротить швидкість пересування підрозділів і може призвести до колосальних жертв. Давайте збережемо життя героїв Бахмута, щоб зберегти Україну!