Україна займає друге місце у Європі по запасах газу у своїх надрах. Крім того, ми маємо величезний потенціал розвитку біометанового виробництва. УНІАН розбирався, як наша країна може задовольнити власні потреби у цьому виді палива та чи зможе з часом почати експорт.
Україна має значні запаси вуглеводнів і відповідно великий потенціал для їх використання. Навіть у складних умовах, пов’язаних з війною та зменшенням виробництва, українські енергетики та експерти дедалі частіше говорять про можливість нашої держави повністю забезпечити себе власним газом та, при грамотній політиці, – з часом почати експортувати його. Це мета, до якої ми йдемо усю історію своєї незалежності.
Всупереч війні та руйнацію частини газових свердловин, вітчизняний нафтогазовий гігант – “Нафтогаз України” – поставив серйозну ціль на цей рік: збільшити видобуток блакитного палива на 1 млрд кубометрів. Це означає, що ця важлива для національної економіки галузь продовжує свій розвиток.
“Також очікуємо, що об’єми збільшать і приватні видобувні компанії. Тож у 2023-му зможемо мати майже 19 млрд кубометрів українського газу”, – сказав голова правління НАК “Нафтогаз України” Олексій Чернишов.
За минулий драматичний рік наша країна спожила близько 20 млрд кубометрів газу (у порівнянні з 30 млрд до війни), а було видобуто близько 18 млрд. В підземних сховищах, доступний до використання енергоресурс, наразі на етапі завершення опалювального сезону, складає близько 3 млрд кубометрів. Якщо нам вдасться збільшити виробництво, то цього року можна не вдаватися до імпорту. У післявоєнному масштабному відновленні вітчизняної економіки споживання обов’язково знову збільшиться, тому необхідно почати самостійно забезпечувати себе газом і думати про перспективи експорту.
Якщо врахувати, що Україна має другі найбільші запаси блакитного палива в Європі – понад 1,1 трлн кубометрів, то виникає запитання: чи має держава повне розуміння, як досягти рівня самозабезпечення та почати продаж палива на європейський ринок. У досягненні амбітної мети, ми також маємо звернутися до наших інших природних конкурентних переваг: великим сільськогосподарським угіддям, відходи з яких можна використовувати у виробництві біометану – максимально подібного аналогу природного газу.
Як почати ефективно розвивати наші надра
Хоча у нашої країни і є дійсно надзвичайно великі поклади природного газу, проте це не означає, що ми зможемо досить швидко і просто дістати їх з-під землі. Проблема полягає в тому, що якщо в багатьох інших, багатих на корисні копалини, країнах поклади блакитного палива знаходяться на невеликій глибині – до півтора кілометра, то у нас потрібно пробурити набагато глибше – до 5 км. Це вимагає значних фінансових ресурсів.
На думку експертів, реальною можливістю для української газової галузі – є розширення видобування сланцевого газу з покладів щільних порід, тих, які характеризуються низькою проникністю й складною геологічною будовою. Але ситуація тут така ж – нам потрібні сучасні технології для того, щоб пробурити землю і дістати свердловиною до газу.
Однак, треба пам’ятати, що в нас ще є поклади вуглеводнів на шельфі Чорного моря, але для розширення газовидобутку в цьому регіоні потрібно спочатку деокупувати південь України з Кримом включно. Є надія, що це станеться найближчим часом.
“І Румунія і Туреччина довели наявність покладів на шельфі Чорного моря, а наше родовище – це частина цього єдиного великого родовища, тому в нашій зоні газ точно є, питання лише в тому як його розвідати й видобувати”, – розповів у коментарі УНІАН директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко.
Для розширення газовидобутку потрібно впоратися з усіма природними перешкодами. Для цього наші газові компанії потребують новітніх технологій, які дозволять нівелювати глибину залягання покладів та щільність порід. Знайти ці технології можна у наших іноземних партнерів.
Умови для розширення газовидобутку
Здатність розвивати видобуток в Україні залежить від можливості залучити нестандартну для країни технологію горизонтального буріння. Шельф Чорного моря – поки недоступний для видобутку, і виснаження наявних родовищ вже стає серйозною проблемою.
Єдиною реальною надією для України є газ, який залягає в щільних породах, і його видобуток може принести відчутні результати в газовому балансі країни в горизонті 2-3 років. Для цього треба залучити іноземних провайдерів технології горизонтального буріння та отримати необхідне обладнання.
“Геологічне залягання газу з щільних порід дуже сходне до певних родовищ Техасу й Іллінойсу, але його видобуток потребує тих самих технологій. І відповідно, для того, щоб просто розпочати буріння, потрібно привезти обладнання й основний інженерний персонал американської компанії такого сервісу, яка здатна це робити і вже це довела”, – розповідає експерт Харченко.
Таким провайдером для України може стати американські компанії Weatherford та Schlemberger. Почати бурити можна й під час війни на родовищах, які знаходяться на підконтрольних територіях. Проте це потребуватиме серйозних переговорів та гарантій окупності інвестицій.
Але якщо швидко домовитися не вдасться, то тоді питання збільшення видобутку доведеться відкладати на післявоєнний час. Цього року експерти прогнозують, що країна цілком зможе власним газом задовольнити потреби у споживанні. Але цю тенденцію треба підтримувати й дуже важливо, щоб уряд зміг залучити у розвиток родовищ західних спеціалістів з відповідними технологіями.
Крім того, історично скалося, що Україна вже не раз намагалася залучити закордонні компанії для видобутку сланцевого газу, але усі перспективні проєкти були припинені через складну бюрократію та політичну корупцію. Тому урядовцям потрібно буде дуже сумлінно працювати у напрямку нівелювання цих перешкод, щоб не повторити помилки минулих років.
Біометановий потенціал
Для досягнення амбітної мети – самозабезпечення та експорту – потрібно користуватися усіма можливими методами її досягнення. Україні дуже пощастило з географічним розташуванням, – окрім покладів, ми є найбільшою сільськогосподарською країною Європи, і цю конкурентну перевагу можна використати у виробництві біометану.
Для цього потрібні спеціальні біогазові установки. На відміну від блакитного палива, єдине, що потребує галузь біометану, – це достатні обсяги інвестицій. Робиться він з біомаси, якої на наших полях дуже багато. Вона зброджується у спеціальних приміщення, через що виділяється біогаз, який на 45% складається з вуглекислого газу, а на 55% – з біометану, який потім відокремлюють за допомогою сучасних технологій.
“Якщо порахувати можливості покривних культур, то зараз потенціал виробництва біометану складає 21 млрд кубів на рік. Якщо додати ці обсяги до видобутку природного газу, то ми точно з країни імпортера стаємо країною експортером. Швидше у нас будуть куплять метан, ніж природний газ”, – розповів у коментарі УНІАН голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.
В Україні зараз працює близько 70 біогазових установок. А саме біометанових – поки нуль, але за словами експерта Гелетухи, цього року очікується початок роботи п’яти подібних станцій. Також, на його думку, основний фактор, який стримує інвесторів розширювати виробництво – це бойові дії на нашій території, і як тільки вони закінчяться, то можна чекати на велику кількість відповідних проектів на рік.
За підрахунками експертів, до 2030 року Україні вдасться виробити перший мільярд кубометрів біометану, а вже до 2050 – від 15 до 20 млрд на рік. І завдяки цьому країні вдасться покрити власне споживання, особливо, якщо паралельно розвивати видобуток вуглеводного газу. Надлишки можна буде експортувати за кордон.
Розвиток газової інфраструктури
Є ще одна важлива складова, яка напряму буде впливати на темпи збільшення виробництва блакитного палива. Це його транспортування до споживачів українськими газогонами.
У нас є два типи газопроводів: газотранспортна (з високим тиском) і розподільча (з середнім тиском) мережі. Суто технічно, метанові заводи можна під’єднати до великих газогонів, які використовуються для транзиту російського газу. І тоді проблем з доставленням продукту до споживачів (або для експорту) не виникне. Але таке розташування покриватиме лише частину можливої території, придатної для масштабування виробництва.
“Якщо поряд немає цієї труби, то для інвесторів це проблема – вони можуть виробити біометан, але нема куди його подати. Тому тут потрібна схема, при якій у регіонах, де можливе велике виробництво біометану, будуть встановлюватись компресори, які будуть підвищувати тиск між розподільною мережею і газотранспортною”, – вважає експерт Георгій Гелетуха.
Фактично зараз подати газ до розподільчої мережі можна лише при наявному споживанні. Але є ділянки, де немає великих промислових споживачів, і відповідне використання вуглеводнів обумовлено лише домогосподарствами. Це ускладнює транспортування біометану до газотранспортної мережі. І тому розгалуження компресорів, які б розв’язувати це питання, з часом стане дуже актуальним.
Створення економічних стимулів
Окрім досягнення комплексу технічних умов, українським можновладцям доведеться додати зусиль на законодавчому та організаційному рівні. Зокрема, треба створити такі умови для інвестицій, які б заохочували підприємців та компанії вкладатися у розвиток і видобування газу і виробництво біометану. Але як показує життя, ми в цьому дуже відстаємо від наших конкурентів.
“Це величезний комплекс регуляторних питань, які в Україні виглядають точно не краще, ніж в країнах-конкурентах. А конкурують з нами, і в них немає війни, дуже багато країн по світу. Вони збільшують видобуток нафти й газу максимально активним чином”, – розповів експерт Харченко.
Також, важливо не допустити корупції при видачі ліцензій на видобуток та реалізацію природного газу. Це важливий пункт, бо якщо його ігнорувати, то іноземні компанії навряд чи бажатимуть розробляти наші поклади через несприятливі конкурентні умови. Видача ліцензій на надрокористування має відбуватись максимально прозоро і без зайвих затримок.
Владі потрібно пом’якшити оподаткування, бо воно у нашій газовій галузі не стимулює залучення інвестицій. Кращим підтвердженням цього є те, що під час війни найбільше скорочення видобутку за підсумками 2022-го року прийшлося саме на приватні компанії.
Що стосується виробництва біометану, то тут потрібно розв’язати все, що заважає його експорту. Частка виробництва піде на продаж до країн Європи, які дуже зацікавлені у цьому виді палива. Але наша законодавча база поки не передбачає такої можливості. Нові регуляторні акти повинні прояснити хто буде розмитнювати біометан і як його відвантажувати з України.
Також, в цій галузі потрібно дотримуватися ринкових умов. Щоб його розвиток ніщо не обмежувало: ні адміністративні стелі цін, ні надвеликі, невигідні податки. Тоді це дозволить ще більше пришвидшити розвиток цієї сфери і тоді питання самозабезпечення та експорту газу стане ще ближче.