Спочатку “нормою” для західних партнерів України стали удари по Криму, пізніше не такими страшними почали виглядати атаки по військових цілях на території РФ, а зараз вже не табу потенційна можливість появи тут іноземних військових інструкторів. Чому це питання важливе і чи трансформується направлення окремих військових-іноземців в Україну початком створення справжньої військової коаліції – читайте в матеріалі УНІАН.
Захід поволі розмиває російські “червоні лінії”. Останнім часом в Європі почастішали розмови про створення коаліції військових інструкторів, які потенційно можуть з’явитись в Україні для підтримки тренувальних центрів. Першим відповідні наміри начебто озвучив президент Франції Емануель Макрон. А деякі ЗМІ навіть почали обговорювати такі перспективи в часовому проміжку чи не кількох тижнів.
Це одразу спровокувало нові образи Росії, звідки, традиційно, почали розкидатися погрозами. Так, речник російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що іноземні інструктори на території України “не матимуть імунітету” від російських ударів.
Але в РФ або переплутали заяви (нещодавно Макрон буквально розірвав інформаційний простір тезами про потенційну участь військових НАТО у російсько-українській війні, хоча і в Альянсі, і у Франції визнають, що відправлення іноземних військових безпосередньо в зону бойових дій не планується). Або не взяли до уваги, що ті самі французькі інструктори вже перебувають в Україні, і з цього ніхто не робив і не робить секрету.
Зокрема екс-командувач полку морської піхоти Франції Пер де Йонг нещодавно заявив, що французькі інструктори в Україні – з початку повномасштабного вторгнення. А народна депутатка, голова ТСК Верховної Ради з питань моніторингу отримання та використання західного озброєння Олександра Устінова зазначила, що іноземні військові інструктори присутні в Україні ще з 2015 року.
Навіть Генштаб ЗСУ ще в травні в одному з релізів згадував, що у межах багатонаціональної навчальної операції ІНТЕРФЛЕКС українські військові на Батьківщині отримують базову загальновійськову підготовку під керівництвом інструкторів із Великої Британії, Естонії та інших країн-партнерів. Врешті, немає таємниці і в новині про те, що в Україну вже прибув перший іноземний інструктор з оперативного використання винищувачів F-16, які незабаром мають передати країни-партнери.
Дискусії про коаліцію
Втім, коаліція іноземних військових інструкторів в широкому сенсі не існує.
“Починаючи з лютого 2024 року, Україна висловила зацікавленість у перспективі прийому в Україні іноземних інструкторів. Станом на зараз, у нас досі тривають дискусії з Францією та іншими країнами щодо цього питання”, – повідомили в Міноборони України.
Високий представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Жозеф Борель наголосив, що в Європі обговорюється питання перенесення навчальної місії з ЄС в Україну, але консенсусу з цього питання поки що немає.
“Хтось вважає, що зрештою відправлять інструкторів, а інструктори — військові, і так чи інакше, це буде відправлення не бойових військ, а військових агентів на українську територію з ризиком, який, безумовно, передбачається… Однак я не можу сказати, що є консенсус, аби зробити це завтра”, – зазначив він.
Серед тих країн, які підтримують таку ідею – давній союзник України – Литва. Прем’єр-міністерка країни Інгріда Шимоніте зокрема нагадала, що Литва допомагала з навчаннями українських військових ще до повномасштабного вторгнення Росії. І заявила, що Вільнюс готовий не лише продовжити тренування українців у третіх країнах, а й надіслати персонал для допомоги в навчанні військ на українській території: “За потреби Литва, можливо, навчала б їх також в Україні в партнерстві з країнами, які захочуть це зробити”.
Можливо, до Литви в цьому питанні доєднається й Польща. А от інший відданий партнер України – Чехія – поки що не бачить потреби надсилати в Україну своїх військових інструкторів.
“Ми маємо захист нашого посольства, але це цілковито інша роль. Чеських солдат в Україні наразі немає. І не думаю, що дискусія вже зайшла аж так далеко”, – зазначив міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський.
Від військових інструкторів до…
У будь-якому разі, відкидати масову появу в Україні іноземних військових-інструкторів не варто. Та й роботи їм, вочевидь, вистачатиме.
Найперше, вони дійсно можуть посилити навчальні центри. Українські військові визнають, що підготовка новобранців дуже залежить від підрозділу, а самих мобілізованих, за словами президента України Володимира Зеленського, після ухвалення закону про посилення мобілізації побільшало.
Тож недарма головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський дав добро на доступ до них французьким інструкторам.
“Вірю, що рішучість Франції спонукає інших партнерів доєднатися до цього проекту”, – зазначив Сирський.
Політолог-міжнародник Володимир Воля не виключає, що це стане можливим вже у липні. І, окрім безпосередньої допомоги у навчанні українських військових, такий крок стане своєрідним меседжем російському диктатору про те, що Захід Україну не залишає.
“Макрон зробив велику справу, коли розпочав дискусії щодо відправлення в Україну військових інструкторів та ймовірну відправку військ держав-членів НАТО для захисту української території… Перший пункт маж більший має більший потенціал до реалізації”, – зауважив він.
Однак закордонні фахівці не завадять і на полі бою. Військовий експерт Іван Ступак в інтерв’ю УНІАН припустив, що їхня поява, приміром, дозволить Силам оборони України ремонтувати більше військової техніки прямо на місці. “Наприклад, французькі самохідні артилерійські установки CAESAR. Якщо вони потребують не дуже сильного ремонту – щось пошкодилось внаслідок удару або вибуху снаряда десь поруч – було б непогано, якби можна було проконтролювати електроніку й швидко її замінити, без переміщення техніки до Тулузи, Ліона чи Марселя… Те саме стосується шведських самохідних артилерійських установок Archer, якщо приїдуть шведи, або щоб німці прямо тут на місці могли танки Leopard обслуговувати… “, – зауважив він.
Чи західні партнери України справді підуть далі, ніж допомога у навчанні українців окремими військовими-іноземцями? Досвід епопеї з дозволом реагувати на російські обстріли – мати можливість завдати ударів у відповідь по російській території, свідчить, що це можливо. Проте, на жаль, такі потрібні для України кроки Захід робить хіба після чергової ескалації, влаштованої росіянами.
Чи можуть наші західні партнери піти далі ніж надсилання нових військових інструкторів? Досвід епопеї з санкціонуванням ударів по території РФ свідчить про те, що для цього має бути порушено баланс на фронті, бо спочатку було російське просування на Харківщині, а вже після добро від Білого дому та решти партнерів. В цьому контексті також хочеться вірити, що кроки, які цивілізований світ робить, щоб не допустити суттєвого посилення Росії та її виснаження, мають на меті й перемогу України. А не направлені лише на те, щоб “потягти” час до справжнього зіткнення з РФ вже на території Польщі чи країн Балтії.