Під час виборчої кампанії Володимира Зеленського одним з найважливіших аргументів на користь молодого кандидата була його здатність до діалогу. Зеленський підкреслював свою схильність до компромісу і здатність домовитися з найбільш «важкими» опонентами. Однак у міру того, як обраний глава держави все більш затишно влаштовувався в м’якому президентському кріслі його здатність чути і слухати народ все зменшувалася.
В останні місяці в ЗМІ усе частіше обговорюється розростається конфлікт між Володимиром Зеленським і органами місцевого самоврядування. Можливо, що ця проблема менш яскрава, ніж іскрометні переговори з МВФ, і викликає менше емоцій, ніж кривавий конфлікт в зоні ООС. Однак, для простої людини, нездатність центральної влади вибудувати адекватні відносини з регіонами виглядає, що найменше, дивно.
Формальним приводом до початку конфлікту між київськими бюрократами і містами України став горезвісний «карантин вихідного дня», який завдав зубодробительного удару по малому і середньому бізнесу. Спроба підприємців, хоч якось вивернутися і зберегти робочі місця, призвела до жорсткої реакції влади. Так, тільки за 14 і 15 листопада 2020 року поліція склала 1960 адміністративних протоколів і закрила більше тисячі закладів.
З цього часу число закритих підприємств і установ тільки зростало. В результаті роботу втратили десятки тисяч жителів України. Природно, що мери міст, бюджет яких безпосередньо залежить від податків, що надходять від міських підприємств, не могли залишитися осторонь. Першим обурився мер Черкас Анатолій Бондаренко, який наполіг на пом’якшенні карантину у своєму місті з 1 травня. Реакція центральної влади була цілком передбачуваною-на мера завели кримінальну справу. Однак цього разу за Бондаренко заступилися його колеги-голови інших міст України.
На захист інтересів місцевого самоврядування піднялися голова Львова Андрій Садовий, мер Дніпра Борис Філатов та інші.
Бунт розгніваних городян явно злякав Офіс Президента. Допит Анатолія Бондаренка був перенесений на невизначений термін, а сам Зеленський виступив з миролюбними заявами.
Однак городяни вже явно не вірять київським бюрократам. За великим рахунком боротьба навколо «карантину вихідного дня» є лише відображенням більш глобального протистояння між столичними чиновниками і олігархами, з одного боку, і українськими містами, з іншого.
Офіційний Київ звик забирати реверсну дотацію у регіонів, нічого не даючи натомість.
Справжню лють місцевої влади викликає і вилучення до держбюджету надходжень від місцевих акцизів, зокрема, з продажу палива. Найбільш виразно з цього приводу висловився мер Львова Андрій Садовий:
— Якщо держава забирає з міста 591 мільйон безпідставно, то як мені вибудовувати роботу міста, якщо немає грошей, а податкові надходження впали через карантин? Гроші забирають, повноважень Немає… Можете закрити всі ОДА, половину міністерств, ніхто навіть уваги не зверне, але якщо міста не будуть працювати, не буде ніякого результату ні в чому…
Закінчилося терпіння і в Асоціації міст України (АМУ), яка зажадала у Зеленського «припинити тиск на місцеве самоврядування». Один з представників АМУ прямо заявив журналістам: «У всьому світі місцевому самоврядуванню допомагають, у нас навпаки».
Не дивлячись на очевидну несправедливість у розподілі ресурсів, Київ категорично відмовився переглядати сформовані відносини центру і регіонів. При цьому, столичні чиновники і олігархи, що стоять за ними, спробували внести розкол в міське політичне середовище, натякаючи місцевій владі на можливість поповнення бюджету за рахунок введення нових податків. Розрахунок, ймовірно, будувався на хронічному дифіциті грошей і низьких фінансових можливостях громад.
Держава звикла тримати їх на міцному фінансовому повідку дотацій і субвенцій.
Пообіцявши мерам потенційні доходи від потенційних нових податків, Київ вирішив, що дарував органам місцевого самоврядування той самий «пряник», якого вони домагалися. А, як відомо, навіть гіпотетичний «пряник» Офіс Президента звик поєднувати з ударом цілком реального політичного батога. І цей батіг защелкал вже в ході форуму з реформи місцевого самоврядування.
Керівник офісу Президента Андрій Єрмак прямо заявив:
— Попереду у нас – корекція функцій державних адміністрацій, районних та обласних рад…
Розвиваючи думку свого підлеглого, Володимир Зеленський запропонував ліквідувати місцеві адміністрації і ввести інститут якихось місцевих префектів. Подібні зміни в черговий раз виправдовувалися небезпекою зі сходу і потенційним розколом країни: «…Ми повинні зберегти нашу територіальну цілісність. Тому префекти контролюватимуть дотримання Конституції та законів України на кожній території – і стануть запорукою унітарного устрою нашої держави».
Однак в кулуарах форуму, його учасники хвилі відверто зізнавалися, що ініціатива Зеленського всього лише помста жителям міст, які не проголосували за «Слугу народу». Крім того, чергова реформа повинна заблокувати спробу градоначальників переглянути розподіл податків на користь регіонів.
Однак цього разу мери “закусили вудила”. Замість того, щоб дружно кивати головами і піддакувати Президенту, керівники найбільших міст просто не з’явилися на форум. Ті ж, хто його відвідав, висловилися проти президентських ініціатив.
На початку березня 2021 року стало ясно, що глави міст України переходять у контрнаступ.
Мер м. Дніпро Борис Філатов записав відеозвернення, в якому жорстко зажадав від держави передати частину своїх повноважень на місця, в тому числі: право екологічного контролю та адміністрування місцевих податків, Геокадастр, інститут третейських суддів і створення муніципальної поліції безпеки. Міський голова також підкреслив гостру необхідність прийняття муніципального кодексу і чіткого розподілу повноважень між центральною владою і місцевим самоврядуванням.
Невідомо, чим закінчиться розпочавшийся в країні «бунт мерів». Однак, очевидно, що несправедливий принцип розподілу доходів між Центром і місцевими органами влади повинен бути переглянутий. Не можна будувати демократичну державу і, при цьому, задушувати систему самоврядування.
Якщо ми хочемо стати частиною вільної Європи, то унітарні радянські підходи до регіонів повинні бути змінені. Міста України не колонії Києва, вони надія і опора Української держави. Якщо Зеленський цього не розуміє, то Народу України доведеться йому це пояснити.