Зустрічі Трампа з Путіним, а потім і з Зеленським дали чіткий сигнал усьому світу – миру бути! Причому в самий найближчий час.
Деталі ще належить уточнювати, але загальні контури вже ясні. Москва закріплює за собою (не юридично, але фактично) Крим і сухопутну дорогу до нього, а також Донбас або більшу його частину. Україні будуть дані деякі гарантії безпеки, але без вступу в НАТО.
Трампа це влаштовує, а значить і люди з Банкової з цим по факту вже погодилися. Зеленському та нашим європейським союзникам залишається лише піддакувати новому главі Білого дому.
Треба визнати, що у нинішніх умовах це далеко не найгірший варіант для України.
Так як ті, хто можуть воювати – воювати не хочуть, а ті, хто хочуть воювати до останнього – воювати не можуть.
Пора сказати чесно. Усе. Навоювалися.
Краще вже живими, без Донбасу, але в Євросоюзі, ніж з Донбасом, але воювати ще …дцять років і загинути під Донецьком.
На цьому тлі, спроби командування на чолі з Сирським організувати якісь контрнаступи виглядають сущим божевіллям. Навіщо гробити людей в безглуздих боях, якщо і так зрозуміло, що ці бої нічого не вирішать? “Великі дядьки” вже все давно вирішили за Україну. Завдання найближчих тижнів і місяців – вижити і врятувати хлопців на фронті, яких можуть угробити командири-людожери в гонитві за більш престижними погонами і посадами.
Найважливіше завдання для України в ці місяці – зберегти генофонд нації.
Зберегти людей, значить зберегти майбутнє країни. Краще залишити кілька зруйнованих сіл, які і так відійдуть росіянам, ніж покласти там ще кілька бригад, а потім віддати ці населені пункти Путіну, щоб відзвітувати перед Трампом про виконання умов мирної угоди.
Знайомі офіцери з фронту прямо кажуть, що обороняти передпілля Краматорська і Слов’янська немає ніякого сенсу. У цих боях гинуть тисячі бійців, так як тамтешні укріплення не забезпечують солдатам належного захисту. В умовах мирних переговорів ці втрати абсолютно безглузді. Треба відводити війська до головних фортець Донбасу і там дочекатися підписання миру. Це дозволить країні не тільки зберегти обличчя, а й зберегти життя тисячам сміливих хлопців.
Та й не найсміливіших хлопців, які залишають зараз позиції, теж можна зрозуміти. Ніхто не хоче гинути безглуздою смертю, без надії на перемогу, коли до світу залишаються лічені тижні. Зараз їх життя важливіше, ніж руїни, які трохи раніше, або трохи пізніше перестануть бути Україною.
Всі жахливі спроби ТЦК по лові людей на вулицях інакше як провокацією, дурістю і зрадою назвати складно.
Руки геть!
Для утримання позицій по лінії Краматорськ – Слов’янськ цілком достатньо тих сил, що є. Потрібні резерви? Їх є у нас.
Настав час повоювати тим, хто наживався на війні всі ці роки: депутатам-мироїдам, чиновникам, олігархам і їх мажористим нащадкам, співробітникам ТЦК, журналістам-живоглотам, які готові воювати до останнього громадянина країни – МАРШ в армію!
Ви і підете в останню атаку цієї війни на чолі з Зеленським, Єрмаком і Сирським. Прості люди свій обов’язок виконали і заслужили своє право на мир! І право на життя!