Наприкінці тижня в Парижі відбулися зустрічі української делегації із дипломатичними та безпековими радниками з Франції, Великої Британії та Німеччини, а згодом – президента Франції Еммануеля Макрона з державним секретарем США Марко Рубіо.
З очевидних “плюсів” – це перший офіційний раунд дипломатичних контактів американців з європейцями і Україною щодо дипломатичного врегулювання війни за одним столом. І це – явний відхід Вашингтона від забаганок російського диктатора Володимира Путіна “порішать на двох”, не допускаючи до процесу ні Україну, ні Європу.
Однак слід розуміти, що цей відхід Вашингтона є вимушеним.
Ба більше, скоріше за все, він є спровокованим фрустрацією президента США Дональда Трампа через затягування росіянами часу і ймовірний зрив переговорів про “припинення вогню”.
В підсумку, на цей момент маємо дві заяви державного секретаря США Марко Рубіо.
Перша – США готові відмовитись від зусиль досягти миру в Україні, якщо побачать, що це недосяжна мета: “Ми повинні визначити в найближчі дні, чи можливий (мир), чи ні, і якщо це неможливо, ми повинні рухатися далі, тому що Сполучені Штати мають інші пріоритети”.
Друга – Європа може зробити вагомий внесок у завершення війни в Україні: “Велика Британія, Франція та Німеччина можуть допомогти нам, просунути справу вперед і наблизити нас до вирішення. Я вважаю їхні ідеї дуже корисними та конструктивними”.
Що це може означати?
В найближчій перспективі: спроба тиску на Європу з метою зменшення військової підтримки Україні і спроби таким чином підштовхнути Київ до прийняття всього, озвученого спецпредставником Трампа Стівом Віткоффом.
Якщо це не злетить, Вашингтон, очевидно, не проти плану розгортання в Україні європейських Сил стримування без привʼязки до (не)укладення домовленості про припинення вогню, яким так вихвалявся президент США Дональд Трамп.
Відтак, задача-максимум для Європи і України (у разі реалізації саме цього сценарію) – зробити так, щоб США, по-перше, не заважали (не викручували рук ні Європі, ні Україні). І, по-друге, як мінімум, продовжували постачати європейські й українські сили розвідданими. При цьому, як максимум – дали обіцянку вжарити росіян, якщо справа зайде занадто далеко. Мова про пряму загрозу для НАТО та/або військових об’єктів США в Європі.