Чиновники придумали, як економити державний бюджет на загиблих бійцях ЗСУ.
Осінь і зима 2022 р.ознаменувалися не тільки важкими боями і блискучими перемогами української армії, а й низкою скандалів, найбільшим зкотрих стала ситуація з виплатою компенсацій загиблим бійцям ЗСУ.
Нагадаємо, що згідно з чинним законодавством родичам загиблого належить виплата в розмірі 15 мільйонів гривень. Однак в останні місяці все частіше виникають ситуації, коли чиновники в погонах відмовляють у виплатах на тій підставі, що боєць, нібито, не загинув, а «пропав безвісти». Прибулі з фронту ветерани стверджують, що саме з цієї причини загиблих бійців часто не витягують з поля бою, а залишають прямо під відкритим небом. З одного боку, такі «зниклі безвісти» не погіршують статистику бойових втрат, а з другого економлять державний бюджет.
Про скандал з невиплатами компенсацій за загиблих бійців ЗСУ стали повідомляти європейські ЗМІ. Так, наприклад, журналісти нідерландської газети NRC розповідають своїм читачам про дивну і моторошну історію в Кривому Розі. Місцева влада вибрала в околицях міста величезне поле, яке було відведено для поховання загиблих солдатів. Однак не минуло й кількох місяців, як воно вже було заповнене могилами майже наполовину. Офіційні військові зведення свідчать про те, що за минулий період ЗСУ ніяк не могли втратити таку велику кількість військовослужбовців. Журналісти припускають, що саме на цьому полі були поховані багато солдатів і офіцери, що офіційно оголошені «зниклими безвісти».
Ще однією больовою точкою стала ситуація з обміном полонених. Прибулі із зони бойових дій повідомляють, що у війська розіслана неофіційна інструкція, згідно з якою обміну, в першу чергу, підлягають iноземні добровольці і найманці, а також бійці «Азова». Решта категорій військовослужбовців будуть визволятися з полону «пізніше». Однак відповідати на питання, коли це станеться, уповноважені особи відмовляються.
Фактично воюючих солдатів на фронті поділили на касти. До вищої касти належать іноземці та націоналісти, а до нижчої – всі інші.
Перших – бережуть, добре забезпечують і, при необхідності, обмінюють на полонених росіян. Зате другі виявляються на положенні «гарматного м’яса». Це не тільки негарно, а й безчесно по відношенню до України і до українського народу. Я розумію, що президенту Зеленському вкрай важливо добре виглядати перед нашими західними партнерами. Але іноді складається враження, що інтереси Заходу йому все ж ближче інтересів України. Якщо в найближчі тижні питання з виплатами компенсацій і обміном військовополонених так і не буде вирішене, то варто задуматися про те, а чи потрібен нам такий президент?