Україна буде бідна країна без людей

Нещодавно в Міністерстві економіки повідомили: аби забезпечити щорічне зростання економіки України на 7 відсотків до 2030 року, державі необхідно додатково залучити 4,5 мільйонів працівників. Якщо у 2021 році офіційний ринок праці нараховував 11,5 млн робітників, то минулого року ця цифра зменшилася до 9 мільйонів.

Невтішний прогноз озвучила і заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак – до 2025 року в Україні може залишитися всього 25 мільйонів людей. Через це досить гостро стоїть питання залучення трудових мігрантів з інших країн, які б допомогли тримати на плаву виснажену війною економіку України та відновлювати її після війни.

 До війни Україна знаходилася на 15 місці в світі по залученню трудових мігрантів. Сирійці і зараз до нас їдуть, до нас їдуть і мешканці країн Середньої та Центральної Азії, до нас так само їдуть люди з Афганістану і люди з Європи. Ми – країна, яка залучає людей. Але чіткої відповіді, звідки ми будемо брати людей станом на зараз, немає.

Питання перше – яким чином ми зможемо повернути українців, котрі знаходяться за кордоном?

Питання друге – що ми, як держава, повинні зробити, аби зменшити обсяги трудової міграції з України, котра буде серйозно підсилюватися після закінчення військових дій? І третє питання – яким чином ми створимо умови для залучення трудових мігрантів та талановитих людей з усього світу в Україну?

Потрібно зрозуміти одну просту річ: ми знаходимося в стані демографічної катастрофи – не кризи, а саме катастрофи. У нас близько 6 мільйонів людей зараз знаходяться за кордоном, близько 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, які після відкриття кордонів – якщо вони побачать, що у них немає власного житла, немає нормальних умов для існування – чи поїдуть вони на звільнені території, де все знищено, чи поїдуть за кордон?

У нас ситуація, коли потрібно чітко визнати – після закінчення воєнних дій у нас не буде стрімкого економічного злету, і це, відповідно, призведе до трудової міграції з України. У нас Міністерство освіти може під час проведення екзаменів змінити умови вступу – у нас буде посилюватися освітня міграція з України. Якщо ми говоримо про майбутнє, яке, м’яко кажучи, зараз непрогнозоване, чи це буде втримувати людей всередині країни? Ні. І, на жаль, ми приходимо до висновку, що скорочення населення – це даність, ми цього не уникнемо. Тоді з’явиться питання не лише в тому, хто буде працювати в Україні, а хто буде споживачем товарів та послуг, вироблених в Україні?

І як остання теза – прогноз ООН до 2100 року свідчить, що в Україні залишиться 15 мільйонів населення. 15 мільйонів на цю територію – чи вистачить цього, чи зможе країна існувати? Мені здається, існувати буде, але це буде бідна країна.

Бiльш того, Польща, у 2004 році вирішила побудувати свою міграційну стратегію на тому, що вони залучатимуть людей виключно з України.

Найбільша частка іноземців, які зараз знаходяться в Польщі – це українці. Так ось, програма була запущена у 2004-2005 роках, у 2011 році Польща видала перші 170 тисяч запрошень для українців на роботу. У 2017 році ця кількість сягнула 1,7 мільйонів запрошень для українців. Це – довготривала державна стратегія, яка в Польщі дійсно спрацювала. За деякими оцінками, в Польщі зараз знаходиться близько 2 мільйонів українців, які генерують до 1 відсотка ВВП.

На повернення українців впливають лише чотири фактори. Перший фактор –  це, зрозуміло, безпека. Закінчиться війна, і люди розумітимуть, що можна повертатися. Але щоб поверталися не лише люди загалом, а саме активні, підприємливі люди, які вже знайшли роботу, соціалізувалися, у яких діти вже навчаються у школах, вишах, їм потрібно тут запропонувати, по-перше, роботу – але роботу не як фізичний процес, а як процес, що винагороджується грошима.

По-друге, це інфраструктура, яка дозволить безпечне, нормальне життя – школи, лікарні, дороги тощо. Третій момент – це житло. Якщо подивитися на обсяг зруйнованого житла на окупованих або звільнених територіях, це жах.

Що може зробити держава? Ми не зможемо конкурувати за рівнем заробітних плат. Наприклад, на 2032 рік, за оцінками Мінекономіки, у нас ВВП повинен сягнути 262 мільярдів доларів. В той самий час Польща очікує, що на початку 2030-х років вони вийдуть на ВВП у 1 трильйон доларів. А що це таке? В 4 рази вищий ВВП означає, що набагато вищими будуть заробітні плати, соціальні стандарти, пенсії, буде вищий рівень життя. Для того, щоб всього цього досягти, не потрібно чекати 10-20 років в Україні – можна просто взяти квиток на літак і за кілька годин бути у Варшаві, у зовсім іншому світі. Тобто конкурувати по заробітних платах ми не зможемо.

Чи зможемо ми конкурувати по інфраструктурі, комфорту життя? Я думаю, що нi.