Зараз увесь світ живе новинами про Україну. У західних ЗМІ тільки й кажуть, що Зеленський відповів Трампу, коли оголосять перемир’я, скільки ще триватиме війна. І поки на фронті відносне затишшя, саме час поговорити про союзників нашої країни. Про реальних і уявних. Мова сьогодні піде про одного з наших найближчих сусідів – Республіку Молдову.
На Заході Молдову нерідко називають “другою Україною”. І це далеко не комплементарне порівняння. Мається на увазі, що обидві країни загрузли в корупції, бідності та нездатності вирішити питання зі своїми східними територіями – Донбасом і Придністров’ям відповідно.
Ще одна сумна паралель – це економічні відносини з Росією. Протягом декількох років, поки вирувала війна, Україна і Молдова закуповували у Путіна газ. Потім, начебто, одумалися, але стало тільки гірше. Тепер країни формально купують газ у європейців, тільки чомусь замовчується, що це все-той же російський газ, тільки дорожче. Що тут? Дурість або шинкарська хитрість правлячих кіл?
Путін заробляє, європейські посередники-заробляють, правлячі еліти України і Молдови – заробляють, а оплачують весь цей банкет пересічні українці і молдавани.
Як і наша країна, Молдова вже багато років йде у фарватері західних країн.
І не можу сказати, що це завжди йде на користь. Про роль Лондона і особисто Бориса Джонсона в продовженні війни говорити не хочеться. Простіше показати цей феномен на прикладі Кишинева. Сліпе дотримання вказівок Вашингтона і Лондона перетворили Молдову на ворога Росії. Народ особливо від цього нічого не виграв, економіку чітко заштормило, інфляція прискорилася, ціни зросли, державний борг чи не подвоївся, але зате Санду радісно відзвітувала про свої успіхи на «східному напрямку» перед Джо Байденом. Ніякої асоціації не викликає? Ні?
Останнім часом з’явився і новий привід для порівняння. Так само як в Україні, Володимир Зеленський мочить і пресує опозицію, так і в Молдові Майя Санду не особливо церемониться зі своїми політичними опонентами. Причому іноді люди з Банковою і Штефан чел Маре діють настільки люто, що це навіть викликає відверте невдоволення і окрики президентів з Білого дому.
Ну і про найболючіший аспект українсько-молдовських відносин. У пресі нерідко пишуть про те, що Молдова є військовим союзником України. А чи так це?
Не дивлячись на усі антиросійські випади, Кишинів так і не зміг відвернути на себе жодної роти путінських військ. Отримавши унікальну можливість повернути Придністров’я, Молдавська влада немов смішні мопси в черговий раз обмежилися гучним гавканням, але в бійку не полізли. Ті ж молдавани, що ризикнули вступити до лав ЗСУ показали себе не в найкращому світлі: низька дисципліна, пияцтво, мародерство, постійні вимоги преміальних виплат – це так. А ось про бойові успіхи молдавських “добровольців” за три роки війни на фронті ніхто так і не почув. Фактично Молдова ДЛЯ УКРАЇНИ це як Італія для Німеччини в роки Другої світової війни, тобто як валіза без ручки.
З тією тільки різницею, що Муссоліні реально воював, а Санду якщо і воює, то тільки зі своєю домашньою опозицією.
Очевидно, що після закінчення війни Україна повинна серйозно зайнятися Молдовою. Нам потрібен сусід, який не на словах, а на ділі буде допомагати нашій країні. Очевидно, що український бізнес і СБУ повинні активніше діяти в Республіці, адже це безпосередня зона національних інтересів Києва. Щоб відродитися, Молдова повинна враховувати не тільки думку західних столиць, а й думку України. Без української підтримки і заступництва, Молдова неминуче перетвориться на третьосортну Румунську глушину. Якщо політики в Кишиневі цього не розуміють, то їм треба це виразно і чітко роз’яснити. І чим швидше, тим краще.