Тотальна брехня стала державною політикою нашої держави.
У той час, як Офіс Президента безперервно випромінює оптимізм щодо положення на фронті та рапортує про успішні контрнаступи, СУ розсипаються буквально на очах.
Правду можна зрозуміти, якщо провести аналіз висловлювань деяких політиків. Ось що, наприклад каже Роман Костенко – народний депутат, Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки:
– Багато хто розумів, що з тими темпами і тими ресурсами, які задіють росіяни безпосередньо на цьому напрямку, втрата Покровська – це давно було питання часу. І все, що ми робили, це було питання того, щоб пригальмувати просування росіян…
Також він зазначив, що росіяни намагаються перекрити логістичні шляхи через допомогу дронів і зробити таким чином оточення Сил оборони, які знаходяться в Покровську:
– Тому це логічно, що ворог буде там тиснути. І при більшому ресурсі ворог потихеньку просувається. Звичайно, там були там деякі помилки, могли на них ми вплинути або не могли, це вже з військової точки зору потрібно оцінювати. Але ворог просувається симетрично по цьому напрямку, намагаючись захопити цю територію.
Чи можна зараз зробити так, щоб ворог не просувався далі? Пам’ятаєте той контрнаступ, про який президент говорив нещодавно, що ми ведемо контрнаступ на Добропільському напрямку. Цей контрнаступ мав пригальмувати просування ворога. Там стояли десантні бригади, але ворог там зайняв серйозну оборону. Ну, наскільки ми бачимо, що цей контрнаступ не пройшов успішно і ворог все-таки продовжує просуватися. Я думаю, що всі експерти розуміли, що Покровськ – це питання часу. Питання стояло Тільки якого часу. Зараз бачимо, битва входить в таку заключну фазу…
Якщо перекласти ці слова з депутатської мови на нормальну, в Покровську нашим хлопцям дуже погано і ніякої надії немає.
Поруч російські війська повністю заблокували логістику з Мирнограду.
За попередніми даними, виїхати, заїхати чи доставити боєприпаси нині неможливо.
У районі міста діє близько 11 тисяч російських військових, задіяних у спробі оточення українських підрозділів.
Логістики на транспорті в місті немає. Ситуація вкрай важка. Та брехня її тільки погіршує.
На цьому тлі Президент України Володимир Зеленський учора, 30 жовтня, підписав закони, якими продовжено термін дії воєнного стану та загальної мобілізації до 3 лютого 2026 року. Як повідомляє офіційний сайт Верховної Ради України закони підписані сьогодні, 30 жовтня, президентом України. Ними з 5 листопада на 90 днів продовжується дія воєнного стану і загальної мобілізації.
За даними Офісу Генпрокурора, у вересні 2025 року рекорд за кількістю фактів СЗЧ та дезертирства у ЗСУ з початку війни; всього з лютого 2022 року в Україні відкрили понад 230 тисяч справ за СЗЧ та 53 тисячі – за дезертирство (реально утікачів більше, ніж справ – не всі випадки реєструють, до того ж тікають швидше, ніж оформлюють справи); середні показники СЗЧ та дезертирства – 15-18 тисяч осіб на місяць при тому, що мобілізують біля 30 тисяч, тобто кожен другий тікає з війська не зважаючи на загрозу кримінального переслідування не скориставшись правом на оголошену владою амністію
Кожен місяць з ЗСУ збігає три бригади. Три. Бригади.
Додатковим стимулом до ухилення і втечі стають новини з фронту, де ЗСУ зазнають поразки за поразкою. Тотальна брехня, що стала нормою на всіх рівнях нашої влади, все більше виявляється нездатною затулити від народу України правду.
На цьому тлі все більше посилюються каральні людожерські тенденції в середовищі представників влади, і тих, хто обслуговує її інтереси. Як завжди, в перших рядах депутати Верховної Ради.
В Україні збільшать кількість повісток — у ТЦК формуватимуть повну базу на всіх українців,, заявил нардеп Горбенко:
– Повістки будуть виписувати частіше, особливо після реєстрації ІПН, тому у ТЦК буде повна інформація. Інше питання — знайти людей: хтось за кордоном, хтось має бронювання або інвалідність. Кожну ситуацію розбиратимуть індивідуально. Мобілізація триває й надалі…
У Раді працюють над арештом майна та рахунків тих, хто уникає служби в СЗЧ:
– Ми бачимо, як ворог карає тих, хто тікає з армії. Наші командири теж прагнуть «взятися за тих», хто нехтує ЗСУ. Розглядають арешт рахунків і майна, а також можливе посилення строків покарання — пропозицій багато…
Волонтерка Тетяна Мялковська:
– Хочу кожного чоловіка, який ходить по Україні, направити на війну, – Я хочу піти працювати в ТЦК, тільки мене ніхто не бере. ТЦК треба примножити і дати туди нагліших хлопців. бо вони слабо працюють…
Замість того, щоб шукати причини і усувати їх, влада тільки посилює каральні заходи, хоча вони вже показали свою шкідливість і повну нееефективность.
Волелюбний український народ неможливо насильно змусити воювати. Опір зростає. І воно повсюдно приймає вже силові форми.
Учора на Полтавщині чоловік під час оформлення документів військовозобовʼязаний декілька разів вистрілив у представників ТЦК, вони отримали поранення. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Полтавський обласний ТЦК.
30 жовтня, близько 16:00 поліція супроводила до збірного пункту Кременчуцького районного ТЦК та СП військовозобов’язаного громадянина. «Під час оформлення документів і обов’язкового огляду у відповідь на запитання працівника поліції щодо наявності заборонених предметів чи речовин, він дістав пістолет (попередньо переобладнаний з травматичного ТТ) і здійснив кілька пострілів», – йдеться в повідомленні.
У результаті двоє військових отримали поранення гомілки. Станом на тепер військовослужбовці перебувають в лікарні, їх життю нічого не загрожує.
Стрільця вже затримала поліція, наразі тривають слідчі дії. Посягання на життя військовослужбовця карається позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі (стаття 348 ККУ).
Також 30 жовтня, під час проведення мобілізаційних заходів в Одеському районі, на військовослужбовців одного з районних ТЦК та СП напав натовп.
Розлючені люди перевернули автобус ТЦК. Є постраждалі серед військовослужбовців.
Абсолютна нездатність влади визнавати помилки і припинити брехати призводять тільки до все більш наростаючої кризи.
Таким чином, відповідь на питання «жити чи не жити» залежить від кожного українця. Йти на фронт з таким командуванням, з такою владою означає загинути ні за що даремно.