В інтерв’ю директор ДБР розповів, як фіксуються злочини російських окупантів, скільки працівників відомства долучилися до ЗСУ, а також яка людська історія під час війни вразила його найбільше. Також Сухачов розповів як розслідуються резонансні злочини, досудове розслідування яких почалося ще до війни Росії з Україною, чи підтримує він обмін Віктора Медведчука і чи потрібен нам свій український “Моссад”.
Як зараз працює ДБР? Чи багато працівників вступили до лав ЗСУ та пішли воювати?
З перших днів війни нашим головним завданням було забезпечити безперебійну роботу Бюро. І нам це вдалось. Державне бюро розслідувань не припиняло працювати, всі підрозділи функціонували та виконували поставлені завдання. Це стосується не лише слідчих та оперативних працівників, а й держслужбовців, які забезпечують слідчий процес.
Окремо стояло питання щодо підрозділів “силового блоку”. Я переговорив із керівниками інших правоохоронних органів і ми погодили рішення, що наші бійці залучатимуться до виконання завдань ГУР Міноборони, Національної поліції, СБУ. Йдеться про тих співробітників ДБР, які мають відповідні бойові навички та раніше проходили службу у спеціальних підрозділах інших структур.
За виявлену мужність та героїзм п’ятеро наших співробітників рішенням президента України вже нагороджено державними нагородами.
На жаль, у нас є два співробітники, які отримали бойові поранення. Один із них ще перебуває в лікарні і вже переніс кілька операцій. Я особисто тримаю на контролі його лікування, тому що поранення серйозне і ми всі хвилюємося за його стан здоров’я.
Щодо питання про те, хто перейшов до ЗСУ, то хочу нагадати, що згідно із законом, чисельність ДБР становить лише 1,5 тисячі працівників і кожен співробітник на своєму місці – “на вагу золота”. На початку активної фази війни декілька працівників ДБР вирішили вступити до лав територіальної оборони Києва і на даний момент вони проходять службу у ЗСУ.
Чи проводяться ДБР на даний момент розслідування, розпочаті ще до війни? Нові справи розпочинаються? Якого вони спрямування?
По-перше, всі кримінальні провадження, які розслідувалися Держбюро, продовжують розслідуватися і зараз. З урахуванням війни та змін в оперативній обстановці, з’явилися нові справи, у тому числі пов’язані з військовою агресією росії. Вони стосуються насамперед державної зради з боку суб’єктів ДБР: суддів, правоохоронців, військовослужбовців, окремих народних депутатів, інших посадових осіб. Наприклад, мер та депутати Ізюмської міськради, які перейшли на бік ворога. Такі провадження є і їх досить багато. Сьогодні у Бюро на базі Головного слідчого управління створений новий підрозділ, який займається розслідуванням військових злочинів російської федерації. Ми посилили його слідчими з територіальних управлінь та інших підрозділів, і сьогодні вони активно займаються такими провадженнями.
Окрім розслідування злочинів, ми також проводимо заходи щодо встановлення осіб, які сприяють чи сприяли спецслужбам росії. З 1 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року на територію України заїхало понад 11 тис. громадян РФ, які вчасно не покинули нашу країну. Тому ми зараз спільно з СБУ та Нацполіцією проводимо великий обсяг роботи щодо визначення місця знаходження цих громадян з подальшим проведенням відповідних фільтраційних заходів.
Чи багато зареєстровано кримінальних проваджень з держзради?
Станом на 26 квітня зареєстровано понад 320 таких проваджень.
Чи фігурують у цих справах народні депутати, окрім Іллі Киви, якому вже повідомлено про підозру у держзраді?
Він не один. Є й інші народні депутати, але я поки не можу розкривати таємницю досудового розслідування та озвучувати їхні прізвища. Потрібно мінімізувати можливі маніпуляції.
Чи знаходите зрадників серед працівників ДБР?
Це важливе питання. Необхідно виключити ймовірність присутності агентів спецслужб РФ у ДБР. Яким чином? Я поставив завдання керівнику підрозділу внутрішнього контролю, який, зокрема, відповідає і за безпеку наших працівників. З урахуванням обстановки ми регулярно перевіряємо наших співробітників на предмет можливого спілкування з представниками спецслужб та розвідувальних органів росії. Я перебуваю в постійній комунікації з керівниками інших правоохоронних органів і якщо ми отримуємо будь-яку тривожну інформацію про наших працівників, вона негайно перевіряється, у тому числі з використанням поліграфу.
Ми розробили спеціальну методику виявлення можливих ознак спілкування з громадянами РФ, представниками спецслужб або особами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Перевірочні заходи відбуваються щодня.
То все ж, чи виявили у ДБР зрадників?
Поки що підтверджених фактів немає.
Чи розслідуються резонансні справи, відкриті ще до війни? Щодо експрезидента Петра Порошенка, нардепа Олександра Трухіна, ексзаступника міністра Гогілашвілі?
Буду відвертим. На початку російської агресії ми прийняли рішення та призупинили розслідування низки кримінальних проваджень з метою збереження термінів досудового розслідування. Але сьогодні всі вони вже відновлені та досудові розслідування тривають. Слідчі активно виконують свою роботу у всіх регіонах України. Усі провадження контролює Головне слідче управління.
А якщо фігуранти справ взяли до рук зброю та пішли воювати за Україну, захищати її від агресії РФ? З одного боку, це заслуга, а з іншого – чи зможуть вони таким чином уникнути кримінальної відповідальності?
Відповідно до чинного законодавства, слідчі мають провести повне, всебічне та об’єктивне розслідування, завершити його та передати обвинувальний акт до суду. Позиція пом’якшення вироку вже залежить від того, наскільки аргументованим у суді буде захист, про які саме заслуги перед Батьківщиною йдеться і таке інше. Остаточне рішення ухвалюватиме саме суд.
Підкажіть, чи діють зараз щодо Порошенка якісь обмеження? Чи правильно я розумію, що він повернув собі закордонні паспорти і жодних обмежень на виїзд у нього немає?
Справді, термін запобіжного заходу у нього закінчився 19 березня. Офіс генпрокурора, з урахуванням військової обстановки, не виступав перед судом з ініціативою його продовження. Наскільки мені відомо, Петро Порошенко перебуває в Україні і він не може виїхати за кордон, оскільки в країні, на період воєнного стану, діють відповідні обмеження для чоловіків віком від 18 до 60 років (П. Порошенко 56 років, – ред.). Тому є певні запобіжники, завдяки яким він не має права залишати нашу країну.
Уточніть на якій стадії розслідування справи про ДТП за участю Трухіна?
Поки що без істотних змін.
Чи багато підозрюваних, фігурантів справ ДБР втекли за кордон за час війни?
Ми постійно проводимо моніторинг таких осіб. Крім того, існують певні механізми, які дозволяють нам контролювати кожного підозрюваного та, у разі його спроби втекти за кордон – своєчасно попередити цей крок. Існує алгоритм таких запобіжників у рамках системи взаємодії з Державною прикордонною службою України та іншими правоохоронними органами.
Один з таких фігурантів зміг виїхати за кордон. Мова про Олександра Тупицького. Чи він зв’язувався з ДБР перед виїздом і що йому загрожує за це?
Він справді перетнув державний кордон України, але у спосіб, який не передбачений законодавством. Ми вже провели певні слідчі дії та розуміємо як це сталося.
Нагадаю, що він фігурує у двох кримінальних провадженнях, які розглядаються у Подільському та Голосіївському судах. На судові засідання він особисто не з’являється, і суддя вважає неповажною причину його відсутності. Якщо він не повернеться в Україну до наступного засідання, а це 3 травня, суд може застосувати жорсткіші заходи, зокрема оголосити його у міжнародний розшук. Якщо таке судове рішення буде ухвалено, ДБР докладе всіх необхідних зусиль, щоб повернути його на територію України.
Чи можете повідомити інформацію по справі Андрія Наумова – ексначальника головного управління СБУ? Чи є така справа? Чи оголошений він у розшук?
Кримінальне провадження справді є. Однак у цій справі він поки що не є підозрюваним. Наразі проводиться збір доказів причетності його до кримінальних правопорушень, у тому числі можливого вчинення державної зради.
Тривають оперативно-слідчі заходи. Якщо необхідну доказову базу буде зібрано – його процесуальний статус може змінитися.
Справа Віктора Медведчука: наразі обговорюється питання його можливого обміну на наших захисників. Водночас він один із топ-чиновників, який має понести відповідальність за злочини в Україні. Чи підтримуєте ви обмін Медведчука, чи вважаєте, що він повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності в Україні?
Це дуже складне кримінальне провадження – командний результат Офісу Генпрокурора, СБУ та ДБР. Вважаю, що на цьому етапі ми зробили все можливе, щоб притягнути його до кримінальної відповідальності.
Що стосується можливого обміну. Абстрагуючись від позиції правоохоронного органу можу сказати: якщо такий обмін дозволить зберегти бодай одне життя мирного громадянина, військовослужбовця ЗСУ чи співробітника правоохоронного органу – це питання варто розглянути.
Але в будь-якому разі обмін – це питання політичне і не лежить у площині компетенції Державного бюро розслідувань.
Хочу поговорити про звірства російських окупантів на Київщині. Буча, Ірпінь, Бородянка. Як ви можете прокоментувати те, що вони наробили? Як фіксуються злочини там? Чи багато слідчих працює?
За рішенням Генерального прокурора слідчі ДБР беруть активну участь у процесі фіксації та зібранні доказів військових злочинів, які вчинені військовослужбовцями армії рф. У структурі Головного слідчого управління ми створили спеціальний підрозділ, який займається виключно документуванням військової агресії та злочинів РФ.
Ще до початку роботи групи, на спільній штабній нараді в Ірпені представників прокуратури, ДБР, Нацполіції та мера міста ми відпрацювали методику як забезпечити безпеку громадян, які повертаються додому і водночас зберегти всю доказову базу вчинених злочинів. У нас це вийшло. Загалом слідчі ДБР відпрацювали близько 700 га території міста, а це – понад 10 тисяч житлових будинків та будівель.
У ході огляду знайдено безліч неспростовних доказів застосування російськими військами забороненої Женевською конвенцією зброї та боєприпасів, а також скоєння злочинів проти людяності.
Крім того, ми взаємодіємо з іншими правоохоронними та розвідувальними органами, які брали участь у звільненні Ірпеня, і вони також допомогли нам у формуванні доказової бази.
Наразі група слідчих ДБР вже працює у місті Тростянець Сумської області, де продовжує документувати факти російської агресії.
Знаєте, в Ірпені мене вразила та нелюдська жорстокість, з якою російські військові знищували місто та його громадян. Це не має ані виправдання, ані логічного пояснення.
Це наш спільний біль. Наразі всі органи влади намагаються якнайшвидше відновити інфраструктуру міста та дати можливість місцевому населенню повернутися до відносно нормального життя.
Чи багато слідчих ДБР працює під час фіксації цих злочинів?
В Ірпені працювали представники прокуратури та ДСНС, а також близько 50 слідчих ДБР та поліції. У Тростянці зараз працює кілька десятків наших слідчих, а також представники інших правоохоронних органів і служб.
Яка життєва історія в Ірпені вас найбільше вразила?
Я був в Ірпені багато разів. Все місто – одна велика відкрита рана. Це – концентрація болю та страждань, тому складно виділити якусь одну історію. Збройна агресія рф стосується кожного мешканця міста.
У мене теж є знайомі в Ірпені, які залишилися без житла і їм більше немає куди їхати. У тяжких ситуаціях намагаємось допомагати один одному, тому що поодинці впоратися з цією бідою дуже складно.
Чи вдасться притягнути до кримінальної відповідальності російських військових, які вчинили ці звірства?
Наше основне завдання – зібрати докази злочинів. Далі – компетенція Офісу Генпрокурора та Міжнародного кримінального суду. Від нас залежить якість тих матеріалів та доказів, які потім оцінюватиме суд. Розуміючи масштаби звірств та руйнувань, а також обсяг уже зібраних доказів, упевнений, що уникнути відповідальності російським військовим не вдасться.
Чи багато майна Росії та Білорусі працівники ДБР знайшли та передали на потреби ЗСУ? Про яку суму йде мова?
Якусь одну цифру вивести складно, але рахунок уже йде на сотні мільйонів гривень. З майна це і близько 2 тисяч залізничних вагонів різного типу, що належать росії та білорусі, і морські судна, і активи в компаніях, нерухоме та рухоме майно. Ми розподіляємо свої зусилля по різних напрямках.
Так, сьогодні система має певні недоліки, які не дозволяють повною мірою ефективно і швидко розпоряджатися цим майном. Але всі робочі законодавчі інструменти ми використовуємо.
Чи варто побоюватися націоналізації фізичним особам – громадянам Росії, які володіють майном в Україні, зокрема нерухомістю?
На сьогодні немає законодавчих механізмів, які б передбачали вилучення або націоналізацію такого майна. Тому мені складно це коментувати. Якщо таке рішення буде ухвалено парламентом, воно буде реалізовуватися.
Скільки мирних жителів загинуло від початку вторгнення Росії?
ДБР не веде такої статистики й сьогодні навряд чи хтось зможе надати точну інформацію. Після деокупації ми дізнаємося кількість загиблих. Думаю, що ця інформація вразить весь світ.
Як ви ставитеся до ідеї створення українського Моссаду, як в Ізраїлі, працівники якого могли б знаходити та карати за кордоном російських убивць наших громадян?
Усі знають про ізраїльську спецслужбу “Моссад” та про її ефективність. Питання створення такої в Україні – питання політичне. Воно належить до компетенції президента України, РНБО та парламенту.
Моя особиста думка, що з урахуванням кількості жертв і масштабів руйнувань, тієї жорстокості, з якою все це відбувається, гадаю, що створення такого органу було б цілком виправданим.
Наша країна вже 8 років перебуває у стані війни. Ми маємо багато військовослужбовців, які мають певний досвід спецоперацій. Якщо рішення про створення такого органу буде прийнято, країні не потрібно багато часу для його укомплектування професійними працівниками.