Схоже, що переговори про мир знову заходять у глухий кут і Україні доведеться воювати ще кілька років.
Навесні 2026 р., вперше за чотири роки війни склалася унікальна ситуація, коли більшість сторін конфлікту реально готові піти на укладення миру.
Володимир Путін усвідомив, що російські війська не зможуть прорвати фронт і завдати ЗСУ вирішальної поразки. Незважаючи на те, що Москва готова воювати ще кілька років, взяти Київ або Дніпро ЗС РФ в найближчі роки очевидно не зможуть.
Миру хоче і Дональд Трамп. Російсько-українська війна вже давно обтяжує Білий дім, так як відволікає ресурси і увагу США від Китаю, який сприймається, як головний стратегічний противник Америки на глобальній «шахівниці».
Європейські лідери, начебто готові воювати з Росією руками українців і хотіли б заробити на військових замовленнях, але без підтримки США всерйоз побоюються ескалації конфлікту. А значить і вони з полегшенням сприймуть закінчення бойових дій на сході Європи.
Мир потрібен і Україні. За роки війни країна зазнала колосальних людських втрат. Під контроль Росії перейшли багаті природними ресурсами території.
Не дивлячись на відчайдушний опір ЗСУ, російські війська продовжують повільно, але вірно просуватися на захід. Очевидно, що виграти цю війну, відвоювати Донбас і Крим, вийти на кордони 1991 р.Україна об’єктивно не зможе.
Продовження конфлікту загрожує новими безглуздими втратами тисяч і тисяч людських життів і нових територій на сході. З кожним новим роком війни пропоновані Росією умови миру все більш суворі для Києва. Щоб зберегти свої землі і генофонд, Україна зацікавлена в якнайшвидшому припиненні боїв.
Однак є сили, яким категорично не потрібно і навіть небезпечно припинення багаторічної слов’янської бійні. Один з головних опорних пунктів цих очманілих прихильників «війни до переможного кінця», на жаль, знаходиться в Києві на сумно знаменитій Банковій вулиці.
Для Володимира Зеленського укладення миру означає неминучий програш президентських виборів, позбавлення доступу до колосальних фінансових потоків і ризики переслідування з боку співгромадян з приводу далеко не безперечних військових, політичних і економічних рішень прийнятих у 2022-2026 роках. Проти закінчення війни, з тих же причин, активно ратують і відомі персонажі з оточення президента.
При цьому, Зеленський не може діяти відкрито і «торпедує» мирні ініціативи нишком висуваючи спочатку неприйнятні умови для Кремля. Під різними приводами він відтягує і повномасштабні прямі переговори з Москвою.
Ймовірно, розрахунок будується на тому, що Трамп рано чи пізно буде змушений відволіктися черговим регіональним проектом, а потім зайнятися виборами в Сенат і конгрес. Як показали події навколо Ірану ці розрахунки далеко не безпідставні.
Блокада Ормузької протоки, дійсно, відвернула Трампа від України і змусила американського президента вчасно припинити тиск на Зеленського. Якщо тому вдасться протриматися до осені, то це дозволить команді з Банковою вести війну і розпоряджатися грошовими потоками ще кілька років.
Зрозуміло навіщо це потрібна Зеленському і його камарильє, але навіщо це Україні і українцям?
Немає відповіді.