На п’ятий рік повномасштабної російської агресії стає ясно, чого варті наші союзники. Хто з них готовий стояти з нами до кінця і перемогти, а хто вирішив кинути Україну в самий напружений момент для того, щоб разом з державою-агресоркою робити гроші на російських ресурсах.
Першими з союзників покинули Україну США. Наш раніше найзначніший спонсор і постачальник озброєнь заявив, що російський дизель для нього важливіше, ніж все інше. і фактично вийшов з режиму санкцій щодо агресора. Чим би не пояснювалося таке рішення – бажанням адміністрації Трампа знизити внутрішньоамериканські ціни на дизель заради перемоги на майбутніх виборах в Конгрес або ще чимось, цей крок відразу позначився на становищі на ЛБЗ і в глибокому тилу.
Так ЗСУ зараз змушені битися в умовах значного дефіциту озброєнь і боєприпасів. Зокрема, частини ППО фактично просто спостерігають за російською балістикою, яка безкарно б’є по об’єктах української інфраструктури.
Очевидно, що для Дональда Трампа і його адміністрації цей факт не має ніякого значення, тому що там найбільше стурбовані боротьбою з демократами за крісла в Конгресі, ніж становищем на ЛБЗ.
Наступною зрадницькою несподіванкою стала поведінка Фінляндії і Норвегії, глави яких раптово подзвонили Путіну і спробували сепаратно домовитися з ним. Як з’ясувалося потім, ні президент Фінляндії Олександр Стубб, ні прем’єр Норвегії Йонас Гар Стере не погоджували цей крок ні з керівництвом Європейського Союзу, ні з його членами. Це викликало черговий гучний скандал.
В результаті Москва потирає руки, а її пропагандисти кричать про протиріччя в ЄС з кожної праски. Кремль намагається вбити клин між країнами ЄС та виключити європейських представників з мирних переговорів, допоки вони не підуть на вимоги Кремля, зокрема щодо повернення НАТО до кордонів 1997 року.
Все більше внутрішньополітична ситуація в багатьох європейських країнах близька до критичної. Киплять Франція, Італія, Іспанія, Бельгія, Албанія , там та в деяких інших державах суспільство все більше охоплюється внутрішньою кризою, а Україна відкочується кудись на задвірки політичного життя.
У цей час до кінця поточного року загальна потреба України у додатковому західному фінансуванні складає близько 29 млрд євро. У цій ситуації отримання грошей все більше опиняється під великим питанням.
За прогнозами Нацбанку, Україна має отримати у 2026 році близько 50 млрд доларів прямої бюджетної підтримки та понад 32 млрд доларів в межах оборонної програми Ukraine Support Loan. Загальна сума надходжень становитиме близько 82 млрд доларів.
В наступному році прогнозні цифри складають 52 млрд доларів та 37 млрд доларів відповідно, що дає сукупно 87 млрд доларів.
Президент Володимир Зеленський за підсумками розмови з прем’єр-міністром Британії Бернемом повідомив, що Велика Британія на наступні три роки виділить Україні додаткові 10 мільярдів фунтів (близько 13,3 мільярда доларів).
Хоча премьер Сергій Корецький заявив, що “для Сил оборони грошей вистачить в повній мірі”, це далеко не факт.
Сенс в тому, що фінансування ЗСУ має йти строго за графіком.
Найменша призупинення платежів призводить до кризи в постачанні тими чи іншими номенклатурами на передовій, що все більше спостерігається останнім часом.
Поки наші союзники з’ясовують стосунки між собою, солдати на фронті все більше говорять про зраду союзників.