Мабуть, важко знайти у військовій історії людства ще одну таку війну, як нинішня україно-російська, коли б одна зі сторін воювала б, не маючи жодних об’єктивних передумов на перемогу.
Ні, якщо послухати найвідомішого в сучасному світі за кількістю даних і невиконаних обіцянок главу держави нашого Верховного Головнокомандувача Володимира Олександровича Зеленського, ми ось уже п’ятий рік близькі до перемоги як ніколи. Однак платить Україна гігантськими непомірними людськими втратами у війні проти російського агресора.
Влада навмисно применшує кількість загиблих захисників Вітчизни, записуючи (аби приховати справжню кількість втрат (і відтермінувати виплату за загибель родині захисника), а разом з цим – рівень компетентності військово-політичного керівництва щодо ведення сучасної війни.
Тим часом західні партнери кажуть, що Україна втрачає щомісяця близько 27 тисяч військових убитими та пораненими. Втрати ЗСУ за 55 місяців війни можуть сягати від 1,0 до 1,5 млн убитими, зниклими безвісти, пораненими та полоненими. Та головне питання навіть не кількість людських втрат, а що здобуто такою дорогою ціною крім комфорту корупціонерів при владі?
Маючи за офіційними даними чисельну перевагу над російськими окупантами, Сили Оборони України відступають по всьому фронту, тоді як військово-політичне командування розповідає про нестачу піхоти у ЗСУ.
У листопаді 2024 р. угруповання окупаційних військ РФ в Україні сягнуло 615 тис. Протягом великої війни ворог поступово збільшував сили: у червні 2022 р. окупантів було 330 тис.; під кінець 2023 р. – 450 тис.; у 2024 року кількість окупантів зросла з 462 тис. у січні до 615 тис. у листопаді (+59 тис. ЗС РФ та ще приблизно 11 тис. військ Північної Кореї на Курщині).
Західні ресурси оцінюють мобілізаційний ресурс України так:
1,2 млн вже мобілізовані;
2,9 млн в окупації;
1,3 млн за кордоном;
600 тис. заброньовані;
1,5 млн непридатні до служби;
3,7 млн ще не мобілізовані;
Якщо вірити цифрам влади про втрати, виникає питання: чому маючи подвійну перевагу у кількості та вигідне співвідношення втрат ЗСУ відступають?
Куди поділись 600 тисяч воїнів ЗСУ? Напевно, від суспільства приховують правду, адже якщо заявлена чисельність СЗЧ і дезертирів у ЗСУ – біля 200 тисяч, то решта – це втрати убитими, пораненими і зниклими безвісти, до числа яких записують загиблих з метою зменшити кількість убитих.
Причини невдач на фронті влада пояснює силою ворога і перекладає відповідальність на західних партнерів, які ніби мало допомагають.
Це так, але головні внутрішні причини: жахлива корупція в органах влади, розпродана мобілізація, процвітає мародерство у Міністерстві оборони і підрозділах ЗСУ, бездарне командування та заточеність влади на особисте незаконне збагачення, а не на перемогу.
Про те, що війна не користується популярністю, говорять не тільки цифри ухилянтів і СЗЧ, кадри звірств ТЦК, а й той факт, що в рядах тих, хто незаконно ухиляється від мобілізації, багато сотень і тисяч представників влади та їх родичів – прокурорів, поліцейських, слідчих, чиновників.
Ось 8 квітня 2024 року колишній генеральний прокурор України Руслан Кравченко, який в той час очолював Київську обласну воєнну адміністрацію, пройшов ВЛК, оформив собі фіктивну інвалідність і списався у званні майора запасу з військового обліку.
І скільки ж таких?
Втрачені значні території, а частина не втрачених – забруднені наслідками бойових дій і стали непридатними для життя і сільського господарства.
Мільйони українців стали вимушеними переселенцями, іільйони виїхали за кордон і не повернуться. Втрачено кілька поколінь репродуктивної частини суспільства, смертність у рази перевищила народжуваність, демографічна криза сягнула рівня голокосту.
Ворогом знищено металургію, морські та річкові порти, залізничні вокзали і залізничний транспорт, пошту, склади із продуктами, предметами широкого вжитку і будівельними матеріалами, логістику навчальні заклади та багато іншого.
Переконуючи знекровлену націю продовжувати війну, влада ніяк не пояснює змученому суспільству, який фінал її завершення вважатиметься прийнятним.
За що ж загинули сотні тисяч і що герої ціною власного життя захищають?