Переважна більшість українців, яких мобілізують ТЦК, потрапляють у штурмові полки. Надії вижити там і повернутися назад немає.
Після численних провалів на фронті Головнокомандувач Олександр Станіславович Сирський створив спеціальні штурмові війська, перед яким стоїть тільки одне завдання: виконувати будь-які, навіть самі божевільні накази командування, навіть тоді, якщо вціліти неможливо.
У той час, як звичайні бригади отримують в місяць не більше 40 чоловік поповнення, штурмові частини, такі як полк “Скеля” мають по 1000. Кожен місяць. Але і цього їм не вистачає. Відповідь на питання, куди зникають нещодавно мобілізовані, проста: вони гинуть.
Ці штурмові полки є окремо й підпорядковуються безпосередньо Головкому. Підрозділи, які беззаперечно виконуватимуть абсолютно всі задачі, які їм ставитимуть.
Ніякої звітності про наявність і убутку особового складу в таких полках немає. Командири відразу після прибуття на ЛБЗ відправляють людей на забій, тому що ніякої іншої можливості зупинити наступаючих окупантів у них немає. Багато випадків, коли такий боєць побачить автомат тільки на передовій. Часто відправляють в укріпи обманом, кажуть, що вони підуть просто охороняти якийсь об’єкт. Люди потрапляють в пекло не готовими до бою. Це якийсь сюр.
Навіть масове застосування БПЛА, про що так люблять говорити в ЗМІ, не рятує становище. Рузські масово застосовують фугасні авіабомби, що буквально викошують все на передовій. Залишається тільки український солдат, який ціною свого життя зупиняє наступ орків.
Сирський кладе кілька сот людей, щоб взяти якесь зруйноване село, де загине кілька сот людей, а потім відрапортує про його утримання. І вже завтра окупанти заберуть його назад.
Загиблі наші бійці ще кілька місяців будуть значитися в строю, і багато командирів отримують їхні гроші. Потім їх включать в списки безвісти зниклих, і сім’ї будуть довго, швидше за все, й ніколи не дочекаються виплат.
Крім цього, штурмові полки в першу чергу отримують бойову техніку – “Bradley”, “Leopard”, “Stryker” та інше. На них воюють непідготовлені мобілізовані, які якщо не зламають техніку, то просто дадуть можливість ворогові її швидко знищити. Так Сирський спалює і людей, і техніку в непотрібних боях. Є ще одне: сьогодні в ЗСУ процвітає кумівство. За знайомством і хорошим особистим відносинам з командуванням І Сирським командир може отримати і поповнення, і техніку. І зовсім не факт, що вони підуть на найважливішу ділянку, де становище критичне. Швидше, навпаки.
Україно-російська війна принесла багато прикладів вдалих операцій ЗСУ. Але тільки не з головнокомандувачем Сирським.
З таким командуванням становище на фронті буде тільки ставати гірше.
Не можна сподіватися на якусь диво-зброю і одночасно марно спалювати тисячі людей в штурмових полках. Авторитет ВСУ у народу України з таких причин падає.
Хто піде воювати добровільно, якщо знає, що не виживе і марно загине.