Те, що в ЗСУ хронічно не вистачає особового складу, давно не секрет. І поки на багатьох ділянках фронту тільки наші сили безпілотних систем допомагають стримувати натиск ворога.
Навіть ТЦК з їх методами не можуть забезпечити приплив поповнення.
У цих умовах органи, які здійснюють перевірку наших воїнів, звільнених з полону, мають вказівки довести до мінімуму число тих, хто має бажання звільнитися з військової служби. Фактично їх залякують і примушують повернутися на фронт.
Положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» забезпечують, що військовозобов’язані, які були звільнені з полону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, якщо вони самі не виявлять бажання повернутися до армії.
Це означає, що колишні полонені мають право самостійно вирішувати, чи хочуть вони знову служити, що враховує їх фізичний і психологічний стан після полону.
Однак “мають право” дуже часто означає, що наші хлопці його не мають.
Військовослужбовці, які були звільнені з полону, можуть подати рапорт на звільнення з військової служби. Це в тому випадку, якщо вони не бажають продовжувати службу. Далі вказати факт перебування у полоні як підставу для звільнення.
Перш за все треба підготувати рапорт про звільнення, дотримуючись зразка та додати до нього нотаріальні копії зібраних документів. Також треба подати рапорт по команді, зокрема, своєму прямому командиру.
Тим часом керівництво військової частини організовує обстеження військовополоненого у військово-лікарській комісії.
Усі українські військові, яких повертають з російського полону, проходять перевірку на можливу співпрацю з ворогом.
За фактом зникнення/утримання в полоні, в місцях несвободи правоохоронні органи (СБУ) відкривають кримінальне провадження, а також оголошують військовослужбовця у розшук. Це необхідно для того, щоб з’ясувати обставини зникнення та здійснювати розшук, а в подальшому – звільнити із полону. Тому варто звернутися до слідчого для того, щоб вас якомога швидше зняли з розшуку.
Також після повернення з полону проходить допит щодо перебування у полоні.
І тут розпочинається момент істини.
Слідчі СБУ проводять справжню обробку колишніх полонених, щоб змусити їх підписати “добровільну згоду” на продовження військової служби.
Ось що розповідає Тарас м. (ім’я та прізвище змінено на його прохання) з 93 омбр:
– Слідчий в СБУ спочатку почав уточнювати як я потрапив у полон. Не вислухавши до кінця, відразу сказав, що якщо я не хочу сісти за “статтею 111 КК на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна”, повинен підписати згоду на подальшу службу, інакше не тільки сяду, але і моя сім’я не отримає ніяких грошей. І що робити? Ось я і підписав.
Таких випадків дуже та дуже багато.
Ще гірші справи у тих, хто добровільно пішов захищати Вітчизну з місць ув’язнення, потрапив у полон, а потім був обміняний. Понад 12 тисяч злочинців вийшли з-за ґрат за тільки останні два роки.
У них и так ціла низка заборон: на підвищення у званні, переміщення між підрозділами, перенавчання та переведення на небойові посади – навіть після травми, яка зробила бійця непридатним для служби не передовій.
Та колишні засуджені не мають права звільнитися з армії після звільнення з полону.
Цікавий факт: вони також не мають права звільнитися з армії досягнувши(!) 60-річчя.
Тобто, для таких військовослужбовців ніякої надії повернутися додому немає взагалі.
Ось таке в нас законодавство, законозастосування і така наша держава.
Своїх синів, що мужньо перенесли тяготи війни та жахи полону, вона безжально змушує знову воювати в той час, як діти чиновників та депутатів блаженствують в Ніцці і на Мальдівах, а тцкшники зводять нові котеджі та набивають скрині грошима.