Україна пережила одну з найважчих зим за всі роки великої війни, але наступний опалювальний сезон може виявитися ще складнішим. Росія постійно змінює тактику ударів та дедалі частіше б’є по великих ТЕЦ, від яких залежать міста.
Київ цієї зими став головним прикладом такої вразливості. Близько 60-70% тепла столиця отримує від трьох великих теплоелектроцентралей, які регулярно опиняються під ударами шахедів, балістичних та крилатих ракет.
Після масованої атаки 9 січня без тепла залишилася половина багатоквартирних будинків міста – близько 6 тис. з 12 тис. загалом.
Київ у цьому сенсі не виняток. Харків, Дніпро, Одеса та інші великі міста розбудовували модель централізованого теплопостачання, за якої вихід з ладу одного або кількох великих об’єктів може залишити без тепла сотні тисяч людей.
Чотири роки війни показали, що навіть сучасна система ППО не гарантує повний захист таких об’єктів. Під час сильних морозів руйнування тепломереж може призвести до гуманітарної катастрофи.
На цьому тлі дедалі частіше постає питання, чи не варто Україні переглянути підхід до теплопостачання великих міст і дозволити хоча б частині мешканців перейти на індивідуальне опалення.
Теоретично така можливість існує. На практиці ж для більшості мешканців багатоповерхівок вона майже недоступна. Чинне законодавство, технічні обмеження та складна система погоджень блокують масове встановлення індивідуальних газових котлів навіть там, де люди готові робити це власним коштом.
Після масованих атак РФ на енергетичну інфраструктуру дедалі більше киян почали замислюватися про альтернативу централізованому теплопостачанню. Особливо це стосується мешканців районів, які критично залежать від великих ТЕЦ.
Утім, люди стикаються з майже повною неможливістю реалізувати таке рішення.
Один із мешканців столиці розповів ЕП, що звертався до кількох компаній, які займаються проєктуванням і встановленням систем опалення “під ключ”, але всі вони відмовилися братися за роботу через “чинні законодавчі обмеження”.
За його словами, власники квартир позбавлені права офіційно від’єднатися від централізованих мереж, навіть якщо готові власним коштом встановити індивідуальний котел і мають для цього технічні можливості. Орієнтовна вартість “під ключ” для квартири становить 40-60 тис. грн, для приватного будинку – від 50 тис. грн.
заступник міністра розвитку громад та територій Костянтин Ковальчук заявив, що право на відключення від централізованого теплопостачання існує з 2019 року, але лише за чітко визначеною процедурою.
Ключова норма незмінна: окрема квартира може перейти на індивідуальне опалення лише в будинку, де до 10 грудня 2017 року було відключено не менше половини квартир та нежитлових приміщень.
При цьому примусово “відрізати” інших мешканців від централізованого тепла заборонено.
Такою відповіддю уряд підтвердив, що держава не планує запускати вільний перехід населення з централізованого теплопостачання. Навіть навпаки: у відповіді міністерства значна частина тексту присвячена аргументам, чому масове встановлення індивідуальних котлів може бути небезпечним.
Ключова перепона для встановлення газових котлів у тому, що газові мережі багатьох міст не розраховані на різке збільшення навантаження. Особливо в старих мікрорайонах, де будинки проєктувалися з урахуванням підключення до централізованої системи опалення.
Інженерна інфраструктура може не впоратися із збільшеним обсягом споживання, який необхідний для індивідуального опалення.
Окрема проблема – вентиляція та димовідведення. У багатоповерхівках радянської забудови вентиляційні канали часто не придатні для масового використання газових котлів. У Мінрозвитку попереджають про ризики пожеж, аварій та отруєння продуктами згоряння.
Масовий перехід на автономне опалення означає необхідність масштабної реконструкції електромереж, газорозподільної системи та внутрішньобудинкових комунікацій. У більшості громад на це немає грошей.
Тема індивідуального опалення економічно складна і для теплокомуненерго, які керують системою теплопостачання. Якщо для людей це спосіб зменшити суми в рахунках та можливість регулювати температуру в квартирах, то для ТКЕ це ризик втрати абонентів, що може спричинити фінансовий колапс системи централізованого теплопостачання.