Зеленський маніакально одержимий владою

Аналіз поведінки і вчинків Президента за весь час його перебування на цій посаді говорить тільки про це. І відмова від проведення виборів тільки верхівка айсберга.

Порушення Конституції України, прийняття численних законів, що прямо або побічно їй суперечать, у Верховній Раді, де правляча фракція “Слуга народу” перетворилася на філію офісу Президента, без обговорення штампує закони, які звідти спускаються.

Рідкісні скандали, що трапляються на грунті суперечок про прийняття або про відхилення того чи іншого закону не повинні нікого обманювати. Насправді мова в більшості випадків йде про поділ фінансових коштів, за які сперечаються ті чи інші угруповання в нашому парламенті.

Політична ситуація в державі будується тільки навколо однієї людини -Президента. Питання утримання влади для нього стало сенсом життя.

Для того, щоб успішно його вирішити, Володимиру Олександровичу потрібна підтримка. І він її знаходить в рядах незліченного кола корупціонерів, що оточують підніжжя його трону.

Тому не дивно, що під час проведення останнього соціологічного дослідження КМІС, що проводилося із 20 по 27 квітня 2026 року, 54% респондентів обрали більшу загрозу корупцію, а не воєннюю агресію, Воєнну агресію як більшу загрозу (порівняно із корупцією) вважають лише 39% респондентів. Ще 7% не змогли визначитися із відповіддю.

Одночасно знизився рейтинг довіри до Президента. Наразі 58% громадян довіряють йому, не довіряють – 36% (баланс довіри-недовіри – +22%). Бажають бачити В. Зеленського Президентом після війни лише 28%.

І це справжній вирок для Володимира Олександровича. Тільки сліпий не може бачити, що єдиним вірним способом для нього утримати владу є нескінченна війна. Саме вона дозволяє Президенту забезпечувати стабільність свого режиму.

В умовах втрати опори серед населення, викликаного такими факторами, як гігантська корупція, бандитизм і розбій карателів ТЦК, загальне зниження життєвого рівня, і головне, постійний обмано з боку Президента та його оточення, владі залишається, по суті, один вихід: давати все нові і нові обіцянки в надії, що українці стануть швидше забувати попередні. І це єдине досягнення, де Володимир Олександрович демонструє постійні досягнення.

Однак і тут не все так просто. Найбільш гучні обіцянки, де потрібні значні витрати бюджету, виконати просто неможливо.

Економіка України зруйнована, своїх доходів критично мало, а західні кредити рятують становище тільки на час. Тим більше, що щороку зростають відсотки на їх погашення. І їх доводиться гасити з нових кредитів.

Виходить, що усі десяткі мільярдів доларів і євро проходять повз голодних ротів українців тільки для того, щоб частково розчинитися в бездонних кишенях оточення Зеленського, частково повернутися кредиторам і частково бути витраченими на війну.

В таких умовах владі треба забезпечувати внутрішню стабільність.

Очевидно, що своїх сил для цього вже не вистачає. І тому Зеленський йде на те, щоб масово залучати іноземний контингент для того, щоб з його допомогою утримати владу, якщо патріоти України, в основному ті, хто зараз на фронті відображають агресію рососії, прийдуть до нього і запитають за все.

З цією метою він доручив виробити до кінця року законодавчу основу для приватних військових кампаній.

І нехай нікого не обманює, що Президент обґрунтував такий крок “необхідністю участі українських військових у діях за кордоном після війни”.

Насправді офіси українських ПВК залучатимуть іноземців тепер уже на законній основі для дій як на фронті боротьби з державою-агресоркою, так і всередині України. Планується в тому числі залучати їх для “охорони громадського порядку” і “боротьби з диверсійно-терористичною діяльністю”.

По суті, ОП збирається почати процес поступового перекладання відповідальності за боротьбу зі внутрішніми ворогами на іноземні багнети.

До яких ще кроків дійде Володимир Олександрович у своєму прагненні зберегти владу будь-яким шляхом?