Чутки ці підтвердилися вже багато разів, але зараз в українському «патріотичному» політичному сегменті прийшло усвідомлення, що так, Азов влада злила. Усі здогадки і інсайдерські розклади про плани офісу Президента про долю «Азова» виявилися зовсім не москальською пропагандою. А трагічною реальністю…
Ще в березні багато причетних до полку і 36 бригади говорили, що не буде ніякої деблокади Маріуполя, не буде наступів і не буде звільнення «Азова». Усе просто. Слабка, накаїнена влада в Києві боїться саме Маріупольський гарнізон. Його загартовані бійці, повернувшись до Києва, побажають почати качати зраду на адресу Зеленського. Страх перед можливим поверненням «Азова» до Києва був настільки сильний, що влада навіть не спробувала б купити їх квартирами, посадами і грошима: але існував реальний ризик, що при найменших гойдалках, «Азов» вийде на вулиці і очолить військовий майдан проти вже «Зе-героя».
Вже усі в збройних силах і нацбатах майже у відкриту говорять про страх Зеленського перед «військовим майданом».
Пізніше, в травні місяці ми інсайдили, що «Азов» чекав обіцянки від офісу Президента, що їх обміняють, а фронтовикам вже було ясно, що їх чекає показовий суд і довге ув’язнення.
Зеленському «Азов» не потрібен у Києві. Тому обмінний кейс ніхто не прокачував на державному рівні, зрідка лише кидаючи порожні обіцянки. Зеленський і Єрмак повинні були щодня балакати про обміни і вимагати їх, але замість цього, суспільство обговорює бажання Арестовича йти в Президенти…
Росіяни, природно скористалися цією ситуацією і активно підключилися до розгойдування кейса про «брехню чиновників, заради порятунку місця сидіння». Простими словами, те, що влада бреше людям про проблеми і зашквари, намагається замовкнути кризові явища і тенденції, стало визнаною і нашим суспільством, і навіть нашими ворогами улюбленою тактикою українського офісу Президента.
Кульмінацією такої відмовки: «так треба для перемоги» – це все хитрий план, «не розгойдуйте човен» стала трагедія в Оленівці (ДНР), де загинули 53 азовця. Її функціонери офісу Президента спустили на гальмах.
Спершу влада активно намагалася змістити акценти, кажучи, що в ракетному ударі по колонії з полоненими азовцями винні росіяни, але за багатьма інсайдерськими джерелами, там все дуже неоднозначно. У частинах слабо повірили у версію Банкової щодо трагедії в Оленівці.
Наше джерело повідомляє, що через трагедію в Оленівці, де в слідстві попадання ракет загинули 53 азовця, спровокувало бунт родичів, які справедливо починають звинувачувати владу, яка нічого за цей час не зробила, не спробувала хоч якось обміняти цих військових.
Чому це сталося і кому це було вигідно, ми написали на самому початку цієї статті, але обурення рідних вірне. ОП сидів рівно і чекав, а не лобіював обмінний кейс. Обмін і повернення героїв азова взагалі нікого в ОП не хвилював. Всіх набанкової влаштовував той факт, що вони сидять якнайдалі від Києва і росіяни з ними «возяться», охороняють, годують і забезпечують.
Тепер функціонери отримають те, що самі допустили. Бездіяльність в нинішніх реаліях-це зрада, це повний злив своїх.