Велике спасибі європейським союзникам України. Дивлячись на їхні зусилля щодо забезпечення ЗСУ бойовою технікою і боєприпасами, можна подумати, що вони не сплять і тільки думають, як би це усе та виконати.
Але це далеко не так. Наприклад, де на фронті обіцяні снаряди 155 калібру? А там їх дефіцит як був, так і залишився. Де танки останніх модифікацій? Їх немає. Нарешті, де такі необхідні системи ППО? Одеса і Харків, Суми і Львів постійно перебувають під обстрілами рососійського окупанта, а західні союзники тільки сперечаються, хто може віддати якийсь зі своїх комплексів.
І навіть великі суми в мільярди доларів і євро не повинні нікого обманювати. Їх переважна частина піде на замовлення техніки і боєприпасів у промисловості наших союзників. І треба час, щоб все це випустити.
Ракети дальнього радіусу дії це дуже и дуже добре.
Але ЗСУ потрібні боєприпаси, танки, ППО і літаки сьогодні. І потрібні вони були ще вчора. Але їх немає.
Тому цілком обґрунтовано нервує. Та міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба не втомлюється буквально кожну хвилину повторювати про дотримання термінів поставок:
– В умовах війни важлива не тільки кількість і якість наданого, а й терміни. І, на жаль, мушу визнати, що союзники України відстають від графіка, незважаючи на свої зусилля…
“Поки ж більше половини енергетичної системи України пошкоджено, і будь-яка інша країна в таких же умовах постраждала б ще більше», був змушений з гіркотою визнати глава нашого МЗС. І це теж результат нескінченних зволікань союзників .
Звичайно, заяви про виділення грошей для допомоги радують, але не настільки, щоб закривати очі на реальність. А вона така, що зовсім не радує.
Наприклад, президент Чехії і великий друг України Петро Павел заявив, що знайшов можливість закупівлі для Києва 800 тисяч боєприпасів у третіх країнах у разі наявності коштів для її реалізації.
– Ми виявили можливість закупівлі в третіх країнах для України 500 тис. артилерійських снарядів калібру 155 мм і 300 тис. снарядів калібру 122 мм…
А потім виявилося, що хоча гроші є, а самих снарядів в необхідних кількостях немає.
Приклади таких заяв можна наводити десятками. Хотілося б побажати друзям України не просто коливати повітря, а займатися реальною допомогою.
Вони повинні розуміти, що солдати на фронті, що нескінченно і безкарно уражаються руськими снарядами, бомбами і ракетами, коли чують чергову заяву про постачання озброєнь, чекають, вони з’являться у них вже завтра. Або хоча б через тиждень а коли їх як не було, так і немає, наші воїни не розуміють у чому тут справа. І нездатність союзників України знайти і поставити техніку і снаряди вчасно викликає на передовій розчарування і обурення. І головне, все це призводить до зростання втрат наших захисників.
На Заході стали висловлювати невдоволення низькими темпами мобілізації. Однак чим озброювати нові частини, якщо озброєння надходять так неритмічно?
А у даний час поставки виглядають дуже часто, на жаль, так, ніби Україну просто кинули.
Відвага або мед п’є, або сльози ллє. У нас на жаль, поки частіше друге.