З лютого 2022 року до середини цього року нафтовий експорт приніс Росії 475 мільярдів євро. Це джерело ніяк не зменшується попри всі гучні заяви про санкції: останній рік це джерело дає Росії 500-600 мільйонів євро кожного дня.
21 серпня цього року дослідницький центр CREA в рамках проекту “Фінансування путінської війни” оприлюднив доповідь про так званий тіньовий танкерний флот Росії. Нагадаю всім відомі факти:
- Експорт нафти і нафтопродуктів є головним фінансовим джерелом війни Росії проти нас. З лютого 2022 року до середини цього року нафтовий експорт приніс Росії 475 мільярдів євро.
- Це джерело ніяк не зменшується попри всі гучні заяви про санкції: останній рік це джерело дає Росії 500-600 мільйонів євро кожного дня.
- Тіньовий танкерний флот виявився одним з найбільш ефективних інструментів обходу санкцій.
Основні тези нової доповіді коротко можна викласти наступним чином:
- Чисельність тіньового флоту достеменно не відома. За різними оцінками це від декількох сотень танкерів до більше тисячі. Невизначеність чисельності є наслідком невизначеності самого терміну, який не має правового визнання. Частіше за все, цим терміном означають танкери, які не мають міжнародно визнаного страхування, їх власники замасковані через анонімну реєстрацію в кранах типу Палау або Габон, вони часто змінюють назву і країну реєстрації, вони часто відключають автоматичну систему ідентифікації, вони у більшості доволі старі (третина з них старіша за 20 років, що зараз вважається граничним віком для експлуатації танкерів).
- Росія почала створювати цей танкерний флот у відповідь на рішення G7 щодо обмеження ціни на російську нафту рівнем 60 доларів за барель. Формально ці танкери не є власністю Росії, не управляються російськими компаніями і не зареєстровані в Росії.
- Станом на середину 2024 року цей флот перевозив 82% російського нафтового експорту.
- Крім перевезення нафти і нафтопродуктів з порушенням обмеження ціни, тіньовий танкерний флот виконує також специфічні операції для обходу санкцій:
- Перевантаження нафти і нафтопродуктів російського походження у відкритому морі на інші танкери для маскування походження. В 2023 році тільки в територіальних водах країн ЄС і їхніх виключних економічних морських зонах було зафіксовано майже тисяча таких операції перевантаження.
- Доставка нафти на НПЗ країн, які не визнають санкцій проти Росії за напад на Україну, в першу чергу – на НПЗ Індії. Нафтопродукти, вироблені з російської нафти, не підлягають санкціям. В 2023 році країни, які запровадили санкції проти російської нафти, купили нафтопродуктів, вироблених в третіх країнах з російської нафти, на 8,5 мільярдів євро.
- Доставка російської нафти і нафтопродуктів в порти (головним чином – в Туреччині), де вони змішуються з нафтою і нафтопродуктами іншого походження і продаються далі вже поза межами санкцій. Для прикладу, з лютого 2023 до лютого 2024 року з трьох турецьких портів в країни ЄС було продано на три мільярди євро таких сумішей нафтопродуктів.
Виникає резонне питання – що з усім цим робити? Реально ніякого впливу санкцій на російські нафтові доходи немає, отримуючи пів мільярда євро кожного дня, можна воювати проти України віками, бо у нас навіть і близько нема таких ресурсів, враховуючи всю допомогу Заходу. З такими фінансовими ресурсами Росія для продовження війни легко купить людські ресурси в Африці і в Азії, що вона вже робить не один місяць, а також купить через посередників необхідні для виробництва зброї матеріали і компоненти (фантастичний зліт експорту електроніки з Казахстану у Росію дуже показовий приклад).
Чи можна взагалі економічними санкціями суттєво зменшити нафтові джерела фінансування війни? Сумніви щодо дієвості економічних санкцій Заходу викликає приклад Ірану, який живе під цими санкціями десятки років і при цьому не тільки не розвалився економічно, але ще й допомагає Росії зброєю у агресії проти України. Можливості економічних санкцій як політичного інструменту у сучасному світі є темою спеціального аналізу, провал санкційної політики проти Росії доволі вагомий привід для такого аналізу.
Що ж пропонують автори доповіді конкретно у випадку санкцій проти тіньового флоту Росії?
Перш за все, санкції мають стати цільовими, а для цього потрібно визначити склад тіньового флоту. Журналістський термін має перетворитися в перелік кораблів, їхніх власників і операторів. Наявність офіційного реєстру танкерів тіньового флоту надає можливість запровадження цільових санкцій до кораблів, що потрапили у реєстр.
Дієвість такого заходу бачимо на прикладі одного кроку у цьому напрямку, що був зроблений на початку 2024 року, коли США оприлюднили перелік 14 танкерів, проти яких введені цільові санкції (це танкери Совкомфлоту, 13 з них зареєстровані в Габоні, один – в Панамі). Ця дія фактично вивела перелічені танкери з експлуатації.
Ми ще не знаємо, які засоби обходу цільових санкцій проти танкерів вигадають росіяни, можливо Совкомфлот продасть їх підставним компаніям. Автори доповіді посилаються на інформацію Київської школи економіки щодо відновлення роботи чотирьох з цих танкерів. Побачимо, як на це відреагують США, бо відповідальність при деяких обставинах може бути навіть кримінальною.
Ще одним рекомендованим заходом є секторальні санкції, а саме заборона перевантаження нафти і нафтопродуктів з одного танкеру на інший в територіальних водах і виключних економічних зонах країн ЄС та G7, а також заборона імпорту в країни ЄС та G7 нафтопродуктів, вироблених з російської нафти. Безумовно, такі санкції ускладнять життя російським експортерам і перевізникам нафти, але сумнівно, що вони сильно зменшать нафтові доходи Росії. Головною причиною сумнівів є те, що ринок російської нафти вже перемістився за межи ЄС та G7.
Недоліком таких рекомендацій є довгий термін, потрібний для їх запровадження. Почнемо хоча б з того, що взагалі не існує юридичного визначення терміну “тіньовий флот”, тобто юридично нема об’єкту для санкцій. Відповідне законодавство і процедури його імплементації потребують років підготовчої роботи.
Більш дієвий, швидкий і кардинальний захід всі побачили буквально наступного дня після виходу доповіді. Я маю на увазі ракетний удар і потоплення порому “Конро Трейдер”. Формально це не танкер тіньового флоту, хоча він перевозив майже дві тисячі тон нафтопродуктів за один рейс, та й вік у нього підходящий – далеко за 40 років.
Логістика нафти і нафтопродуктів – то є найбільш уразлива ланка нафтової індустрії Росії, її руйнування є найкоротшим шляхом до припинення війни. В період війни нафтовий пором “Конро Трейдер” нічим не відрізняється від автоцистерни, яка підвозить на фронт паливо для російських танків. Він є абсолютно логічною і законною ціллю для враження.
Зрозуміло, що тіньовий танкерний флот, на відміну від “Конро Тредейр”, не постачає паливо російським окупаційним військам, він постачає їм фінансові ресурси. І перекрити цей фінансовий потік зараз ми можемо не економічними санкціями, а тільки фізичним руйнуванням танкерного флоту і нафтових терміналів.
Для цього, дійсно, потрібний реєстр, бажано – міжнародно визнаний, танкерів тіньового флоту (до слова, Росія не єдина і не перша країна, що створила такий флот, до неї послугами такого флоту користувалися і користуються Іран і Венесуела). Для створення такого реєстру не потрібне визначення “тіньового флоту”, достатньо факту участі в перевезенні російської нафти і нафтопродуктів з порушенням обмеження ціни. В Україні внесення танкерів до реєстру тіньового флоту Росії доцільно затверджувати на рівні РНБО, одночасно запроваджуючи проти них санкції.