За роки свого президентства Володимир Олександрович Зеленський зробив багато вчинків, які важко пояснити з точки зору здорового глузду.
Він не йде ні в яке порівняння з лідерами інших держав в минулому, сьогоденні і майбутньому за кількістю даних і не виконаних обіцянок.
Ось невелика частина того, що обіцяв наш Президент за 6 років:
– $4000 зарплата вчителю
– Велике будівництво
– Олімпіада-2028 в Україні
– 24 аеропорти
– Україна — космічна держава
– Голлівуд в Україні
– Український Діснейленд
– Мільярд дерев
– Велика реставрація
– Європейські лікарні
– Україна без олігархів
– Президентський університет
– єБабуся — смартфони усім, кому 60+
– Тисяча за вакцинацію
– Економічний паспорт українця
– Шашлики у травні
– Скасування мит на авто
– Мораторій на підняття податків
– Податкова система 10-10-10
– $1 трлн ВВП
– «Вовина» тисяча
– План стійкості
– Формула миру
– План перемоги
– 28 безпекових угод
– 3000 ракет
– Мільйон дронів.
У цьому списку бракує лише побудови фотонних зоряних кораблів для польотів до інших галактик.
І при бажанні кожен громадянин України може поповнити список. Та додати до нього обіцянки влади про виплати 15 мільйонів гривень родинам загиблих захисників, які ніколи не виплатять через те, що в бюджеті на це немає грошей.
Питання: Чи може людина в тверезому розумі і здоровій пам’яті давати без кінця обіцянки, які точно також без кінця не виконуються?
І чи є інший народ, крім народу України, що дозволяв би так без кінця себе дурити?
Відповідь очевидна.
Але якщо подібні вишукування нашого Верховного Головнокомандувача в мирний час можна було хоч якось приймати з фаталізмом або гумором, то на війні все трагічно і сумно.
Це сотні тисяч наших загиблих захисників, сотні тисяч нещасних сиріт і вдів.
1 листопада РФ завдала чергового успішного удару по урочистому шикуванню наших військових. Офіційно загинуло 12 військових і 7 цивільних.
Цікава деталь: на цьому заході повинен був бути присутнім Головком ЗСУ Сирський, який не так давно сам заборонив подібні побудови.
Командиру підрозділу безпілотних систем, організатору, підозрюваному в недбалому ставленні до служби в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки – загибель 12 військовослужбовців і 7 цивільних – за клопотанням прокурорів обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою без права внесення застави.
Слідство встановило, що офіцер організував урочисте шикування та вручення нагород для понад 100 військовослужбовців у місці, де знаходилося цивільне населення. Окрім прямої заборони скупчення особового складу та вимоги щодо його розосередження, після оголошення повітряної тривоги командир не забезпечив негайне припинення заходу та розосередження військовослужбовців.
Цей трагічний інцидент має саме пряме відношення до Верховного Головнокомандувача. Як і вся країна, командири ЗСУ давно звикли не приймати всерйоз вказівки і накази, що спускають їм зверху.
“Риба гниє з голови” – це про сучасну Україну.
У нас давно через морально-ділові якості Верховного, офісу Президента, Уряду та Верховної Ради звикли ставитися до слів влади як до казок чи анекдотів.
А Володимир Олександрович не втомлюється відпалювати.
Днями він оголосив про те, що у вже майже втраченому ЗСУ Куп’янську в Харківській області знаходяться всього 60 окупантів і місто успішно зачищають. А в цей час наші військові, що там знаходяться, говорять про майже повну втрату міста і неможливість логістики. Про Покровськ Зеленський розповів, що в ньому 314 ворожих штурмовика.
Але в західних ЗМІ говорять про тисячі окупантів, які вже оточили місто. І чомусь їм віриться більше, ніж нашому Президенту. Тому що те ж саме говорять наші військові в соціальних мережах.
А чого варті так звані «поїздки на передову» Верховного Головнокомандувача, що насправді є виставами, які знімають за багато кілометрів від фронту?
Однією з останніх кривавих «комедій» команди «Кварталу-95» на Банковій стала висадка наших спецназівців у Покровську. Хлопці загинули в операції, яка не мала ніякого військового сенсу. А була проведена тільки для того, щоб керівництво ГУР і офіс Президента могли попіаритися.
Керівник, який хоча б трохи володіє обстановкою, відразу б почав розбиратися в цьому та інших подібних випадках, визначив би та покарав винних.
Але наш Верховний Головнокомандувач продовжує робити вигляд, що все, що відбувається, йде за його планом. Таке ставлення до країни і народу можна пояснити тільки повною неадекватністю.
Володимир Олександрович живе у у своєму тумані, де немає місця народу України.