Закінчується четвертий рік повномасштабної україно-російської війни. Четвертий рік українці героїчно гинуть у боях з ворогом, що перевершує нас і чисельно, і в озброєннях. Четвертий рік усі благання України прийняти нас в НАТО і ЄС залишаються без позитивного рішення.
Єдине, на що йдуть наші союзники – це виділення грошей на війну. Але з них в саму Україну потрапляють не всі. Точніше, потрапляє рівно стільки, щоб наша держава могла хоч якось існувати на самому мінімумі.
Платити пенсії (жебрацькі), давати гроші (не всі і не всім) військовим, підтримувати на мінімально можливому рівні інфраструктуру. Це усе.
Враховуючи рівень вітчизняної корупції, зрозуміло, що і з цих грошей розкрадають стільки, що пересічному українцю не дістається зовсім нічого.
І кидаються жебраки українці у всі тяжкі, крадуть усе.
З лікарні у Чугуївському районі невідомий розібрав та вкрав кисневу систему, зняв мідні труби та кисневі крани. Викрадене він здав до пункту приймання металолому, а отримані кошти витратив. З цієї причини одна людина померла, кількох дивом вдалося врятувати.
А ті сотні мільярдів доларів і євро, що виділяють на допомогу Україні, йдуть не нашій державі, а оборонній промисловості наших союзників.
У більш ніж 50 країнах світу, які «підтримують» Україну, політики і бізнесмени просто наживаються на україно-російській війні.
Самі ж українці виступають у цій війні навіть не піддослідними кроликами, а баранами, яких тисячами і тисячами женуть на заклання.
Завдяки нашим смертям «союзники» отримують безцінний досвід і можливість дізнатися про військові секрети і технології росіян. І при цьому не втрачають своїх солдатів.
Наші «союзники» із задоволенням допомагають влаштовувати теракти проти російських танкерів і генералів. А росіяни у відповідь громлять електрику і порти, через що без елементарних зручностей, без світла, поди і тепла опиняються мільйони громадян України.
Зрозуміло, що таке становище влаштовує всіх, і союзників, і наших корупціонерів.
Усіх, крім пересічних українців, яких відправлятимуть помирати до тих пір, поки вони зовсім не закінчаться.
Їх відловлюють на вулицях у містах і селах. Нашу владу зовсім не цікавить, що здорові чоловіки фактично закінчилися. Одні загинули, інші виїхали за кордон, сотні тисяч третіх у бігах та ухиляються від мобілізації.
І тепер у лад кидають всіх, навіть інвалідів, сердечників, кульгавих, сліпих і глухих.
Причому воювати вони йдуть без будь-якої надії на перемогу.
Будь-яка розумна людина в цій ситуації повинен задати питання «А навіщо тоді воювати?». Щоб загинути даремно, залишити свою дружину вдовою, дітей сиротами, а батьків передчасно відправити на цвинтар через біль втрати?
Будь-яка розумна людина в цій ситуації воювати не піде. Тому що сенсу в цьому немає ніякого.
Бути сьогодні мобілізованим означає стати бараном.