Остання Конституція України говорить, що наша держава є парламентсько-президентською республікою.
Однак чи можна говорити про виконання Конституції сьогодні?
Знищення державного управління почалося відразу, з першого дня набуття незалежності. І всі, буквально всі президенти внесли свій посильний вклад в цей процес. Але ніхто не домігся таких приголомшливих результатів як криворогульний президент.
Хотіли посміятися, але тепер уся країна в страшенному занепаді і не так від відкритого ворогу, як від тих, хто собою представляє владу по всій вертикалі.
Під прикриттям міркувань про безпеку ухвалюються рішення, що не мають стосунку до оборони, зате істотно впливають на якість демократії. Міжнародні партнери наголошують, що підтримка України залежить не тільки від успіхів на фронті, але й від дотримання демократичних стандартів.
Цементується корупційний феодалізм, де проста людина не має жодного права, де нема такого поняття як справедливий суд чи доступна медична допомога, як записано в Конституції, де президент відкрито підтримує корупцію, де не воюють ті, хто давав присягу, заброньовані 90-100% силовиків, де в ЗСУ лише 1 із 40 молодих відставників (середній вік таких відставників 45-47 років), де більшість офіцерів вічно чекають воса, а здорові бики-охоронці стоять і охороняють дерева в містах, тилові частини забиті теж биками, не кажучи вже про чинуш та їхніх дітей чи кварталівців, які могли б показово піти на фронт, а в той же час на вулицях хапають хворих людей.
Те, що сьогодні відбувається у Верховній Раді, — це не «окремі випадки». Це системна корупція на законодавчому рівні. Коли народні депутати голосують за гроші, вони зраджують не лише присягу — вони зраджують Україну.
НАБУ та САП станом на січень 2026 року оголосили підозри 41 народному депутату чинного скликання. Справи стосуються вимагання хабарів, підкупу для голосувань, а також обшуків у партійних офісах.
Приклади? Та скіль завгодно.
У березні 2025 року Вищий антикорупційний суд визнав депутата ВР Анатолія Гунька винним у вимаганні та отриманні $85 тис. хабаря за виділення землі та призначив йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням права обіймати певні посади.
Однак 4 лютого 2026 року стало відомо, що СБУ та НАБУ викрили знову ж депутата Верховної Ради Гунька, який уже засуджений до 7 років в’язниці за хабар, на оборудках із землею Національної академії аграрних наук на 30 млн грн.
Про нашу Юлю можна не балакати, вона просто робила те, що ось уже шість років робить правляча партія Зеленського «Слуга народу» у Верховній Раді, яка платить депутатам «чорним налом» за «правильне» голосування.
Корупція у Верховній Раді (як і в інших органах влади держави) це багатоголовий дракон, у якого замість відрубаної голови виростає відразу кілька.
Народні депутати ще в жовтні 2024 року проголосували за Закон № 4033-IX від 29 жовтня 2024 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу…», що удосконалює регулювання угод про визнання винуватості в корупційних справах. Тепер Закон дозволяє викривачам зменшити термін ув’язнення або замінити його штрафом, який дозволяє корупціонерам відкупитися за свої злочини.
Тобто, поцупив, поділився, та й кради далі.
Але чи мають силу закони, ухвалені за хабарі, це дуже цікаве запитання, бо закон, куплений за гроші – це не закон, а інструмент грабунку і маніпуляції.
Закони про ринок землі, про подвійне громадянство, про референдум — усе це ухвалювалося під тиском, кулуарно, з повним ігноруванням інтересів суспільства. Наслідок очевидний: концентрація землі, загроза втрати ресурсів і можливість узаконити будь-яке рішення, вигідне владі.
Окремий цинізм це ратифікація міжнародних угод без повних текстів. Депутати навіть не знали, за що голосують. Їх цікавили лише гроші, які їм заплатили за голосування.
Це узурпація влади і свідоме перевищення повноважень.
Сьогодні депутати ВРУ це не обранці народу, що представляють його інтереси, це особи, яких цікавлять тільки їхні власні гаманці.
Так, зараз війна. Але війна не може бути індульгенцією для корупціонерів. Після перемоги кожне рішення парламенту має бути перевірене: хто, за скільки і в чиїх інтересах голосував.
Верховна Рада IX скликання фактично розвалилася та повністю втратила довіру.