Наша 58-а мотопіхотна бригада майже гине тут. З-під вогню орків вдається випадково піти тільки одиницям.
Командування бригади кинуло нас на непідготовлені позиції, що були до того ж заздалегідь пристріляні противником з усіх видів артилерії.
Ми виконали наказ, але так було взагалі неможливо перебувати на безперервно на точно обстрілюваних ворогом позиціях, які вказало нам командування, відійшли назад, щоб зберегти свої життя. Так ми втратили понад 30 людей убитими, і ще більш пораненими.
Ніякої підтримки з боку нашої артилерії і військово-повітряних сил просто не було.
Але в цей же день командування знову наказало нам повернутися на до цiх позiцiй.
Мало того. Виявилося, що інший український підрозділ до цього встиг замінувати ці ж позиції, через що ми втратили ще кілька людей просто даремно.
У нас майже не залишалося БК, але його так і не підвезли. Засобами зв’язку ми були укомплектовані в кращому випадку відсотків на 20-25, до того ж акумулятори радіостанцій все вже старі і не тримали заряд. Тобто, піди ми на ці позиції знову, ми не мали б можливості навіть викликати і коригувати вогонь нашої артилерії, якби вона з’явилася на нашій ділянці фронту.
З продуктами повний швах. Доводиться розтягувати добову норму на кілька днів.
Така ситуація була не тільки в нашій розвідувальній роті, а й у всій 58-й бригаді.
Ми були змушені написати рапорту про злочинні дії командування. Після цього нас вивели з бою, відправили в тил, а там зняли з усіх видів забезпечення. Виходить, нас кинули в повному розумінні цього слова, змушуючи або вмирати з голоду, або зайнятися мародерством, чого ми категорично робити не бажаємо.
Треба припиняти безглуздо посилати людей на забій, а починати воювати по-розумному.
Пане Президент и пане Головнокомандувач, ми сподіваємось, що ви прочитаєте цього листа, та звернете увагу на усi беззаконня.
Особовий склад розвідувальної роти 58-ї окремої мотопіхотної бригади