Наприкінці цього року закінчується п’ятирічний термін повноважень нинішнього Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша. Відповідно до традиції регіональної ротації, його наступник повинен бути із Західної півкулі, оскільки нинішній генеральний секретар — португалець.
30 Липня 2026 року Рада Безпеки ООН провела перший тур голосування щодо кандидатури нового Генерального секретаря. Для затвердження кандидата необхідно як мінімум дев’ять голосів, після чого Рада Безпеки направляє рекомендацію Генеральній Асамблеї.
Одним з найбільш ймовірних кандидатів на пост в ООН є нинішній генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі, висунутий урядом Аргентини.
Професіоналізм Гроссі в галузі ядерної енергетики, а також його особиста чесність і гуманізм не викликають сумнівів. На жаль, у кандидата є і деякі недоліки. Найважливіший з них-непослідовність, що межує зі слабкістю. Ця якість виразно проявилася під час нинішнього військового конфлікту між Україною і росією.
В ході бойових дій російські війська захопили сумнозвісну Запорізьку атомну електростанцію, яка згодом піддалася численним атакам.
Якщо атомна електростанція буде пошкоджена, Європі загрожує катастрофа, порівнянна, якщо не перевершує, наслідки Чорнобильської катастрофи. Території Польщі, Німеччини, Угорщини, Румунії, Чехії, Словаччини та інших країн можуть піддатися радіаційному опроміненню.
Звичайно, така ситуація абсолютно неприйнятна.
Однак Гроссі повівся в цьому питанні досить дивно. Формально засудивши напади, він не зміг встановити винуватця, не закликав припинити ескалацію навколо ядерного об’єкта і не зміг знайти рішення проблеми. Очевидно, глава МАГАТЕ не хотів налаштовувати проти себе ключових союзників Києва — Німеччину, Францію і Великобританію, які могли б істотно вплинути на результат виборів Генерального секретаря ООН. Однак своїми половинчастими рішеннями Гроссі фактично заохочує ескалацію ситуації навколо атомної електростанції, яка загрожує Європі екологічною катастрофою колосальних масштабів.
Така поведінка більше схожа не на компроміс, а на відверту слабкість. ООН не потрібна людина, готова ризикувати мільйонами життів заради заповітної посади на чолі організації.
Якщо Гроссі хоче очолити ООН, він повинен «подорослішати» і навчитися приймати важкі, але необхідні рішення. Це продемонструє світові його здатність керувати ООН і, ймовірно, дозволить йому заручитися підтримкою країн, що уважно стежать за ситуацією навколо Запорізької АЕС.