Добре відомо, що головним призначенням засобів протиповітряної оборони є захист важливих об’єктів і населення від загрози ударів з повітря.
Треба чітко розуміти, що бойові частини ракет ППО мають значне (до десятків тисяч!) кількість вражаючих елементів у вигляді різних геометричних фігур – кульок, кубиків, тетраедров та інших.
Ракети ППО в своїй переважній більшості не вимагають прямого попадання в ціль. Вони оснащені детонаторами дистанційної дії і підриваються на деякій відстані від цілі.
Якщо мета вражена, то уламки від неї та ракети падають на землю. Як правило, для ураження однієї цілі випускають декілька ракет.
Тепер уявіть собі, скільки сталевого мотлоху падає вниз. Але ж ще завжди існує небезпека того, що безпілотник або крилата ракета ворога буде не збита, а пошкоджена. І полетить не до своєї мети, а впаде десь. Є усі підстави вважати, що саме так і сталося щодавно у Дніпрі, а до цього у Києві, Харкові та деяких інших містах.
Зрозуміло, певна вигода у у розміщенні ППО прямо в містах є. Засоби ППО, якщо вони так стоять, ворогові важче виявити. Але і сама ППО працює гірше, так як міська забудова утворює безліч так званих «мертвих зон», де радіолокатори ППО нічого не бачать, тому що їм заважають будівлі.
Крім цього, в такому випадку виявляється, що наша ППО виявляє ударні засоби ворога тільки в самий останній момент і починає стріляти по них тоді, коли вони вже летять над нашими містами.
Саме тому в цивілізованому світі прийнято не розміщувати комплекси ППО безпосередньо в населених пунктах.
Треба створювати ешелоновану систему ППО далеко за межами українських міст. Інакше українців будуть знищувати не тільки ракети ворога і але власні засоби ППО, як це часто відбувається.