Відносини між Києвом та Вашингтоном, які ніби нормалізувалися після публічного скандалу у Білому домі, – знову під загрозою. Приводом стала угода про корисні копалини, яку мала підписати українська делегація під час того самого візиту 28 лютого, але поїхала ні з чим через роздратування Дональда Трампа. До обговорення підписання угоди згодом повернулися, але тепер її умови куди небезпечніші для України, а хазяїн Білого дому на вихідних в ультимативній формі пригрозив «великими проблемами», якщо українська влада відмовиться від підписання договору.
Про ту саму угоду, з якою Зеленський їхав до Вашингтону, вже не йдеться: якщо місяць тому американці були готові підписати рамковий документ з основними параметрами, то зараз вони надіслали до Києва свій варіант детальної остаточної угоди, яка має бути ратифікована Верховною Радою. І цей варіант, який дивним чином просочився у ЗМІ, має такий вигляд, що ніби США воювали з Україною і тепер виставляють умови репарацій переможеному.
Президент України Володимир Зеленський вже висловився з цього приводу. Він зробив ремарку, що спільного бачення варіанту угоди ще немає, м’яко дорікнув американським партнерам постійною зміною умов, але однозначно дав зрозуміти, що головну «червону лінію» не перетне. Йдеться про вимогу Штатів, яка містилась в першому варіанті американської пропозиції, потім звідти зникла і зараз знову з’явилася: повернути кошти за допомогу, вже надану попередньою адміністрацією Джо Байдена. Це несе у собі не тільки загрози не тільки для спустошеного українського бюджету, а й створює небезпечний прецедент: якщо Україна раптом погодиться на це, інші донори також можуть з часом пред’явити рахунки на повернення коштів за допомогу, яка надавалася без будь-яких умов.
«Ми не будемо сприймати борги, як я і казав. Це для мене зрозумілі абсолютно речі», – підкреслив Зеленський, але допустив, що Україна буде відшкодовувати допомогу, яку надаватиме вже нова американська влада. «Якщо матимуться на увазі якісь перспективи, нова підтримка, нові пакети підтримки – тоді США, напевно, можуть ставити ті чи інші умови. Ми розуміємо, що безкоштовно ця команда нам нічого робити не буде», – визнав глава держави та пообіцяв комунікувати з суспільством усі «ризикові речі», що спливуть в угоді.
Водночас Зеленський обережно зауважив, що не хотів би, аби у Сполучених Штатів виникло відчуття, що Україна в цілому проти угоди. «Ми показували постійно наші позитивні сигнали, для нас важливо зберегти допомогу або обмін розвідданими від США і тому ми конструктивно діємо щоденно», – дипломатично зауважив український президент.
Трамп був не таким дипломатичним. «Він (Зеленський) намагається вийти з угоди щодо рідкісноземельних корисних копалин, і якщо він це зробить, у нього виникнуть великі, великі проблеми», – у своєму стилі заявив господар Білого дому.
Про те, що Україна не готова до підписання угоди, яка містить лише її односторонні зобов’язання, ще 22 лютого повідомило видання Sky News. А видання The Telegraph зазначило, що умови нинішнього варіанту угоди, ідею якої свого часу запропонував Штатам сам Зеленський, є гіршими, ніж фінансові санкції, накладені на Німеччину і Японію після їхньої поразки у війні в 1945 році, і гіршими, ніж репарації, накладені на Німеччину за підсумками Першої світової війни.
Утім, здається, ні в кого у світі нема (й не було) ілюзій, що Трамп є новим Рузвельтом. Власне, і крок з пропозицією угоди про корисні копалини, який свого часу зробив Зеленський, був зроблений з розрахунком на те, аби зіграти на бізнес-жилці Трампа, яка превалює у нього над всім іншим. Але навряд чи на Банковій могли уявити, що новий американський президент, користуючись слабкістю України, так глибоко захопить наживку, що спробує з’їсти з черв’яком й… рибалку.
І наразі Володимир Зеленський опинився у надто непростій ситуації: з одного боку, побажання американців вочевидь неможливо виконати, з іншого – знову виводити Трампа з себе, коли експресивний американський президент намагається балансувати між Києвом та Кремлем під час «мирних перемовин», що тривають, – надто небезпечно. Тим більше що росіяни швидко «скопслеїли» українську ідею та запропонували Штатам розробку своїх покладів рідкоземельних металів в рамках «майбутньої економічної угоди між країнами».
Якщо згадати умови, які Вашингтон виклав щодо першого варіанту угоди про копалини, то вони також виглядали неприйнятними для української сторони, але в результаті їх вдалося перетворити у цілком компромісні. Тож можна припустити, що і зараз США використовують класичну тактику торгу: просять по максимуму, аби згодом «піти на поступки», але все одно отримати більше, ніж хотіла б дати Україна. Принаймні вже точно більше ніж те, про що йшлося місяць тому.
З іншого боку, США продовжують використовувати угоду як важіль впливу на Київ під час занадто млявих для Трампа «мирних перемовин». Перед тим, як звинуватити Зеленського у невиконанні домовленостей стосовно угоди, Трамп ледь не вперше відкрито висловив роздратування тактикою Володимира Путіна, який ігнорує всі миротворчі зусилля американської адміністрації, та пригрозив додатковими митами на російську нафту. Каміння в бік незговірливого Зеленського могло бути кинуте «для балансу».
Відверто «хижа» друга версія угоди про копалини лишає простір і для зовсім конспіролого-апокаліптичних теорій. У Білому домі не могли не розуміти, якою буде реакція Києва на такі відверто неприйнятні умови. Тож метою Вашингтону може бути не намагання домовитися, а просто пошук приводу для остаточного псування відносин з українською владою.
Втім, у українських переговорників ще є шанс спробувати вичавити максимум позитиву з угоди, що наразі виглядає абсолютно програшною. Але для цього треба зіграти важкий матч з командою Трампа на її полі.