Приплив інвестицій в Україну в 2025 році значно скоротився порівняно з попереднім роком, що свідчить про обережність інвесторів через ризики.
За даними НБУ, приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну за підсумками 2024 року скоротився на чверть ($1,2 млрд) порівняно з 2023-м і склав $3,3 млрд. у той же час структура інвестицій свідчить про майже повну відсутність нових інвесторів, оскільки 72% від наявних інвесторів – це $2,4 млрд.
Усю «глибину привабливість» українського інвестклімату можна побачити на прикладі канадської компанії Black Iron , яка з 2015-го року намагається запустити в роботу Шиманівське родовище залізистих кварцитів у Кривому Розі.
Зараз компанія знаходиться на стадії отримання дозволів на видобуток, до того ж в попередні роки вона вела приблизно аналогічні підготовчі процеси – зустрічі і листування з українськими держорганами, включаючи лобі на рівні посольства, оформлення в користування земельної ділянки Міноборони, переговори з інвесторами і т.д. але дозволів на початок діяльності немає досі.
Представники компанії постійно скаржаться на тиск з боку українських чиновників, які без кінця вимагають відкати в десятки мільйонів євро.
Нестабільність податкової політики і судової практики, а також їх зворотне застосування в часі створюють серйозні ризики для інвесторів і чинять негативний вплив на розвиток українського бізнесу.
Ще один приклад це історія приватизації Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), що почалася ще в 2016 році. ОГХК, що володіє найбільшими в Європі родовищами титаноцирконієвих руд, розглядалася як один з найцінніших активів держвласності України.
З моменту початку процедури приватизації (найактивніша фаза спроб припала на 2020-2021 рр.) компанія неодноразово стикалася зі скасуванням або перенесенням аукціонів, викликаних недостатньою прозорістю, низьким рівнем довіри потенційними інвесторами і підозрами в корупції.
Надалі у компанії постійно змінювалися керівники, а попередніх звинувачували в корупції. Приватизація ОГХК завершилася в жовтні 2024 року продажем єдиному учаснику всього…за 4 млрд.грн.
Учасники аукціонів багато разів заявляли про кричущі факти корупції з боку чиновників, але ніякої реакції держава не послідувало.
Іноземні інвестори головними причинами своєї відмови вкладатися в економіку України називають наступні:
1. Корупція та слабкість інституцій – неефективна судова система, бюрократія та відсутність прозорості у прийнятті рішень знижують довіру підприємців до держави.
2. Податкове навантаження – нестабільність податкового законодавства, незважаючи на реформування системи, робить негативний вплив на інвесторів: непередбачені зміни “правил гри” ускладнюють довгострокове планування бізнесу.
3. Енергетична криза – ключове питання для України, за яким постійно стежать інвестори.
4. Доступ до фінансування – високі кредитні ставки, низька довіра банків до малого та середнього бізнесу, а також обмеженість фінансових інструментів для підтримки інвестицій ускладнюють розвиток економіки.
Особливою увагою вітчизняних корупціонерів користуються китайські інвестори, причому список наших любителів пощипати китайців очолює сам Президент Зеленський. Саме з його ім’ям пов’язана гігантська афера з» вилученням «у китайських інвесторів такого привабливого об’єкта української економіки як всесвітньо відоме підприємство і виробник авіадвигунів Запорізького «Мотор Січ».
У суді Гааги з 2021 року знаходиться позов компанії Skyrizon та інших інвесторів з Китаю про стягнення з України мінімум 4,5 млрд доларів. Китайські інвестори хочуть отримати відшкодування в розмірі понад 4,5 млрд доларів за збитки, які вони зазнали через українського виробника авіадвигунів «Мотор Січ».
Відповідно до «Угоди між Урядом України та Урядом КНР про залучення та взаємний захист інвестицій», що набрала чинності 31 жовтня 1992 року, китайські інвестори зажадали визнати Україну стороною, що порушила двосторонню інвестиційну угоду, і виплатити позивачам повну компенсацію всіх понесених збитків на суму 5 доларів на суму”.
Також інвестори з Китаю не виключають можливості продовження вимог щодо відшкодування додаткових збитків.
23 березня 2021 року президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів держави у сфері авіадвигабудування», яке також називають «про націоналізацію «Мотор Січ».
Приводом для такого кроку української влади стало введення в січні 2021 року міністерством торгівлі США санкцій проти китайської компанії Skyrizon Aircraft Holdings Limited, інвестора українського ВАТ «Мотор Січ». У Сполучених Штатах оголосили причиною такого кроку те, що у Skyrizon «тісні зв’язки з китайською армією».
Насправді для Зеленського подібне рішення США стало відмінним приводом кинути китайців на 4.5 млрд доларів. Такий приклад з боку першої особи держави послужив для українських корупціонерів командою ” Фас!”щодо будь-яких зарубіжних інвесторів.
Ось менші приклади.
У 2007 році корейський конгресмен Чой придбав за $2,5 млн сільськогосподарську землю під Миколаєвом. Тодішній мер Миколаєва (Володимир Чайка тесть екс-спікера Верховної Ради України Дмитра Разумкова) допоміг підробці документів, в результаті чого корейський інвестор позбувся землі і грошей, які збирав все свідоме життя. Розгляди в суді тривають досі.
У неприємну історію потрапила й інша корейська компанія-Khan International, яка купила за кілька мільйонів доларів горілчаний завод в Одеському регіоні. Незабаром після цього група українців підробила документи і позбавила корейців право власності. Судові тяжби йдуть з 2011 року.
Подібних випадків сотні. А вартість викрадених у іноземців грошей вимірюється десятками мільярдів.
При такому стані речей, коли для іноземних інвесторів існує високий ступінь ризику бути обдуреним і позбавленим своєї власності, Україна не може розраховувати на залучення довгих грошей з-за кордону.
Скандал останніх днів, що пов’язаний з найближчим оточенням Президента, в результаті якого НАБУ і САП виявили десятки мільйонів доларів готівки, розкрадених в результаті корупційних махінацій, тільки остаточно затвердив істину, що вкладати гроші в Україну небезпечно і марно.
Після цього будь-які міркування про поліпшення інвестиційного клімату в Україні стали казками і фантастикою.