Поточний рік стане вирішальним для України. Або героїчні ЗСУ вистоять проти урагану зі Сходу, або Україна впаде під ударами орочих орд. У цих умовах нерозумно викручуватися і займатися самообманом. Пора всерйоз поговорити про друзів і ворогів України.
Треба сказати, що в 2022 роцi країна перебувала в стані ейфорії – практично весь західний світ став на бік України. Київ регулярно відвідували політичні лідери США, ЄС, Канади, демократичних країн Далекого Сходу. Однак у міру того, як пил осів, а війна стала набувати затяжний характер все чіткіше стали вимальовуватися силуети справжніх друзів України і тих, хто лише імітував благородний порив.
Очевидно, що головним, а за великим рахунком єдиним природним союзником нашої країни є Сполучені Штати Америки. Геополітична ситуація у світі зумовила стратегічне партнерство України та найсильнішої демократичної держави на планеті.
На друге місце, можна поставити Великобританію. Але позиція Лондона вже не стільки однозначна. Лорди Сіті явно ведуть свою гру, не особливо церемонячись з офісом президента і життями українських бійців. Досить згадати зловісну роль прем’єр-міністра Бориса Джонсона, який фактично зірвав мирні переговори в Стамбулі, які могли дарувати Україні вельми почесний мир.
Схожу роль відіграють прибалтійські республіки. Причини їхньої лояльності полягають у ненависті до Росії, а не в особливій емпатії до України. Щоб переконатися в цьому достатньо подивитися, як литовці, латвійці та естонці ставляться до українських біженців.
Перераховуючи друзів і союзників України, не можна забути і тих, хто не виправдав надій, хто фактично зрадив нашу країну.
І першу скрипку в цьому ганебному оркестрі слід віддати нашим найближчим західним сусідам: Угорщині, Словаччині, Польщі та Німеччині. Позиція Угорщини та Словаччини не потребує додаткових пояснень. Це просто вороги України.
З Польщею дещо складніше. Спочатку Варшава буквально у десни цілувалася з Києвом, але тривало це рівно до того моменту, поки економічні інтереси нової Речі Посполитої не увійшли в протиріччя з необхідністю допомоги Україні. У ту ж саму мить, поляки забули про “братній народ” і фактично ввели режим санкцій. Миттєво було реанімовано і питання про злочини українських підрозділів проти поляків у роки Другої світової війни. Варшава все голосніше вимагає від України вибачень і навіть натякає на якісь репарації.
Все це далеко не випадково. Протягом століть Польща була найбільш послідовним і небезпечним противником української незалежності на Заході. Варшаві, як і 400 і 300 років тому не потрібна сильна незалежна Україна. Їй потрібні східні Креси, їй потрібно підконтрольне Правобережжя. У цій ситуації наївно покладатися на допомогу віковічного ворога. Якщо путінським арміям вдасться закріпитися на Лівому березі Дніпра, то Польща і Угорщина тут же вступлять в гру, нав’язуючи Києву свої власні регіональні інтереси. Нашим західним сусідам потрібна слабка Україна, яка буде танцювати під Угорську«фуруцю» і волинки ляхів.
Головною противагою Польщі протягом століть була Німеччина. Однак сучасна “ліверна” ФРН слабка, дурна і безпорадна. Вона давно перестала бути суб’єктом світової політики. Як тільки виникла можливість, німці тут же припинили надавати військову допомогу Україні. Покладатися на Німеччину в сучасній ситуації, це, як спиратися на стіл, у якого зламані три ніжки з чотирьох.
Залишається Франція, але вона дуже далеко, схильни до впливу проросійських націоналістів Ле Пен та соціалісти. Поки Франція озлоблена на Росію через активізацію Путіна в Африці, на Париж ще можна розраховувати. Однак Франція не грає в довгу. Тому вже в цьому році щедрість французів по відношенню до Києва повинна зменшитися.
Пора відкрити очі і усвідомити, що вороги оточують Україну не тільки з півночі і Сходу, але з заходу. Хитра, жорстока і цинічна Європа негідна дружби України. Київ можуть врятувати тільки США і стійкість бійців ЗСУ.